Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/575/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 280/575/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (головуючий суддя: Новікова І.В.) по адміністративній справі № 280/575/23, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 23.01.2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 05.11.2021 року по 16.01.2023 року. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням його прав та законних інтересів при звільненні 05.11.2021 року зі служби з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції щодо проведення повного розрахунку: не виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 08.02.2016 року по 31.12.2017 року, право на яке підтверджено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2022 року по справі №280/6223/22, яким зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати у за службу у нічний час за період з 08.06.2016 року по 31.12.2017 року включно. У виконання судового рішення 16.01.2023 року йому відповідачем виплачено кошти в розмірі 7 469,77 грн., позивач вважає, що зазначена дата є датою остаточного розрахунку, а тому він має право на нарахування середнього заробітку за період з 05.11.2021 року по 16.01.2023 року. У відзиві на позов відповідач зазначає про безпідставність заявлених позивачем вимог, в зв`язку з чим просить у їх задоволенні відмовити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року позов задоволений, зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 05.11.2021 року по 16.01.2023 року, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнута сума судового збору в розмірі 1073,60 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов. Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою відповідача. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка рішення суду судом апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги відповідача, як це передбачено ст.308 КАС України. Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що позивач з 08.02.2016 року проходив службу на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, з 05.11.2021 року позивач звільнений зі служби в поліції. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2022 року по справі №280/6223/22 зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період з 08.06.2016 року по 31.12.2017 року включно. У виконання рішення суду відповідачем 16.01.2023 року позивачу проведено доплату грошового забезпечення в розмірі 7 469,77 грн. Вважаючи, що відповідачем порушений строк розрахунку при звільненні, передбачений ст.116 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 звернувся в суд із відповідним позовом. Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного. Згідно правової позиції Верхового Суду у справах №825/2150/16 від 03.10.2019 року, №580/825/19 від 28.11.2019 року, №440/4332/18 від 29.01.2020 року, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення), трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Положеннями ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Закріплені у ст.116,117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Суд першої інстанції, застосувавши відповідно до ч.5 ст.242 КАС України правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 821/1083/17 від 26.02.2020 року, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо), дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки в день звільнення позивачу не виплачено грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 08.02.2016 року по 31.12.2017 року. Оскільки відповідач не здійснив нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суму якого позивач оспорює, суд першої інстанції вірно зазначив про передчасність визначення такої суми судом при відсутності спору щодо нарахованої суми середнього заробітку. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом є неспроможними, так як суд першої інстанції зазначену обставину дослідив і прийшов до вірного висновку, що строк звернення до суду необхідно обраховувати від 16.01.2023 року -дати проведення відповідачем остаточного розрахунку, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущений. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по адміністративній справі № 280/575/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня винесення постанови та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий