Постанова 4813 № 523/17394/19

Номер провадження: 22-ц/813/1843/20 Номер справи місцевого суду: 523/17394/19 Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Цинєва Андрія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, - ВСТАНОВИВ: Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді першої інстанції. 12.11.2019 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшло подання від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича, у якому заявник зазначав, що у нього знаходиться виконавче провадження ВП №59496382 з примусового виконавчого листа № 523/5311/18 виданого 19.04.2019 року Суворовським районним судом м. Одеси про те щоб: Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0077/74/56621 від 14.06.2006 року, яка становить заборгованість за основним кредитом складає суму у розмірі 18993,17 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 510183 гривні 90 копійки. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та понесені судові витрати. Як зазначав заявник 08.07.2019 року Приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59496382 та 09.07.2019 року надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою. Заявник посилався на п. 3 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», та зазначав що боржник, порушуючи вимоги законодавства, не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника. Заявником також було зазначено, що з метою реального виконання вимог виконавчого документа в межах суми боргу було винесено Приватним виконавцем постанову про звернення стягнення на майно боржника та про накладення арешту на майно боржника ВП № 59496382 від 08.07.2019 року. На думку заявника в добровільному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження в розумінні ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження». Боржником не було вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа, також було встановлено факт витрат кошти на поїздки за кордон, замість виконання своїх зобов`язань, окрім того, протиправно здійснено будівельні роботи предмета іпотеки, на який необхідно звернути стягнення. Тому на думку заявника вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, встановлених судовим рішенням. Заявник просив суд тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом (а.с. 1-3). 20 листопада 2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси (головуючий - суддя Мурманова І.М.) подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Цинєва Андрія Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 54-55). Процесуальний рух справи та позиції сторін в суді апеляційної інстанції. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», який є стягувачем у справі, подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, у якій зазначає, що вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, також судом не досліджені всі обставини, викладені у поданні приватного виконавця Цинєва А.О. та докази, які надані на підтвердження цих обставин, що призвело до хибних висновків суду про відсутність підстав для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, зокрема, приватним виконавцем встановлено місце роботи боржника, було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,стипендію та інші доходи та направлено, на момент розгляду подання вказана постанова виконана не була, боржнику неодноразово направлялися виклики із вимогою з`явитись до приватного виконавця та надати відповідні пояснення, декларацію, який було проігноровано, за фактом відсутності боржника за місцем проживання було складено відповідний акт від 23.07.2019 року, в якому зазначено виклик, крім того, приватним виконавцем надано лист №1844 від 10.07.2019 року з якого вбачається, що боржник протягом 2019 року перетинав кордон. Тому апелянт просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову ухвалу, якою задовольнити подання Приватного виконавця в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Позиція апеляційного суду по справі. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано доказів отримання боржником вимог виконавця та їх ігнорування, вжиття виконавцем належних заходів щодо примусового виконання рішення суду, повного вчинення виконавчих дій, неможливості його виконати та свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Тому суд вирішив відмовити в задоволенні подання державного виконавця. Апеляційний суд частково відмовляючи в задоволенні апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції постановою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 08.07.2019 року відкрито виконавче провадження № 59496382 щодо виконання виконавчого листа № 523/5311/18 виданого Суворовським районним суду м. Одеси 19.04.2019 року на виконання рішення суду від 18.02.2019 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/0077/74/56621 від 14.06.2006 року, заборгованості за основним кредитом у розмірі 18993, 17 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 510183 гривні 90 копійок та судового збору в розмірі 7 652 гривні 76 копійок (а.с. 13). 08.07.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та про накладення арешту на все майно боржника (а.с. 13), а також про накладення арешту на кошти боржника (а.с. 15,16,17). Відповідно до довідки з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, отриманої за запитом приватного виконавця, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка, також, вказана у виконавчому листі (а.с. 18,19). Приватним виконавцем було отримано відомості від Державної фіскальної служби від 09.07.2019 року з приводу отримання заробітної плати боржником у ФОП ОСОБА_3 , однак ФОП ОСОБА_3 дій щодо перерахунку грошових коштів на виконання виконавчого документу не вчинила, Приватним виконавцем 15.07.2019 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено 16.07.2019 року на адресу ФОП ОСОБА_3 , яка була отримання останньою 29.07.2019 року, станом на цей час постанова не виконана (а.с. 25). Також в матеріалах справи наявні відомості, отримані за запитом приватного виконавця, щодо відсутності у ОСОБА_1 коштів на відкритих рахунках у банках та риболовних суден (а.с. 28, 29, 30). 11.07.2019 року та 16.07.2019 року приватний виконавець здійснив вихід за адресою боржника та залишив за адресою проживання боржника виклики (а.с. 41,45, 46,47) Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 09.07.2019 року, за ОСОБА_1 зареєстрована квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 23,9 кв.м., яка є предметом договору іпотеки, укладеного 19.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 в забезпечення вимог за кредитним договором (а.с. ). Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. За частиною 3 вказаної статті суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Частина 4 цієї статті визначає, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду за кордон і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Виходячи з аналізу зазначених статей, можна дійти висновку, що законодавчо закріплене право накладення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника, який ухиляється від виконання зобов`язання покладеного на нього рішенням суду, проте даними статтями також закріплено, що таке обмеження може встановлюватися у разі ухилення боржника від виконання зобов`язання. За обставинами даної справи вбачається вчинення приватним виконавцем ряду виконавчих дій, направлених на примусове виконання рішення суду, в тому числі здійснення виконавцем викликів за місцем реєстрації боржника. Разом з тим, як правильно було зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів отримання боржником вказаних викликів, так само як і відсутні докази в подальшому на підтвердження офіційного направлення боржнику викликів за місцем реєстрації. Посилання на невиконання ФОП ОСОБА_3 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відхиляються апеляційним судом, оскільки обставина невиконання відповідним суб`єктом постанови приватного виконавця свідчить про недобросовісність відповідного суб`єкта, що тягне за собою настання відповідних наслідків, та не є свідченням ухилення боржника від виконання зобов`язання. Щодо посилань стосовно перетину боржником кордону. В матеріалах справи міститься відповідь Державної прикордонної служби, з якої вбачається, що Маркаров О. , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїжджав за межі України з КПВВ Чаплинка 03.07.2019 року та здійснив в`їзд в Україну через той самий пропускний пункт 14.07.2019 року (а.с. 49). Разом з тим, разовий факт перетинання кордону боржником не свідчить про ухилення боржником від виконання зобов`язання. Як було вище зазначено обмеження у праві виїзду може встановлюватися у разі ухилення боржника від виконання зобов`язання, а не в разі невиконання рішення суду, що є принциповою різницею при визначенні питання щодо обмеження особи в праві виїзду. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що право виконавця на звернення до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. А підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань. В зв`язку з наведеним апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, та в частині зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік Повний текст цієї постанови виготовлено 17 вересня 2020 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк 10.09.2020 року м. Одеса