Постанова 4813 № 2/1522/7718/11

Номер провадження: 22-ц/813/201/22 Справа № 2/1522/7718/11 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.08.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Цюри Т.В., Комлевої О.С. За участю секретаря - Хухрова С.В. розглянула у судовому засідання м. Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року за скаргою ОСОБА_1 на постанову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2020 року та постанову про арешт майна та коштів боржника, за участі стягувача - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», - ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА Короткий зміст заявлених вимог 19 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Мельніченко Т.С. звернулась до Приморського районного суду м. Одеси за участю заінтересованих осіб: Приватного виконавця Колечка Д.М. та Акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль» зі скаргою в котрій просила суд: -визнати неправомірною та скасувати Постанову приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайовича від 24.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2/1522/7718/11 від 21.11.2014 року, що видав Приморський районний суд м. Одеса на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеса по справі №2/1522/7718 від 23.07.2013 року. -визнати неправомірною та скасувати Постанову приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайовича від 24.07.2020 року про арешт майна та коштів боржника, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №2/1522/7718/11 від 21.11.2014 року, що видав Приморський районний суд м. Одеса на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеса по справі №2/1522/7718 від 23.07.2013 року. - зобов`язати приватного виконавця Колечко Дмитро Миколайовича повернути виконавчий лист №2/1522/7718/11 від 21.11.2014 року, що видав Приморський районний суд м. Одеса на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеса по справі №2/1522/7718 від 23.07.2013 року стягувачу на підставі п.2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2013 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 541853 дол США. Рішення суду набрало чинності 27 травня 2014 року. 21 листопада 2014 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист. Виконавчий лист неодноразово був пред`явлений АТ «Райффайзен Банк Аваль» до примусового виконання та останній раз був повернутий стягувачу-08.12.2016 року на підставі п.2 ст.37 Закону України «про виконавче провадження», а тому строк закінчився 08.12.2019 року Постановою приватного виконавця Колечко Д.М. від 24.07.2020 року відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 . На думку представника скаржника строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 08 грудня 2019 року, тому приватним виконавцем в порушення вимог законодавства було відкрито виконавче провадження зі сплив строку. Одночасно просить скасувати постанову приватного виконавця Колечка Д.М. про арешт майна та коштів боржника від 24 липня 2020 року, оскільки вона має похідний характер від постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020 року та постанову про арешт майна та коштів боржника, за участі стягувача - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відмовлено. Відмова у задоволенні скарги мотивована тим, що: - при відкритті виконавчого провадження від 24 липня 2020 року державний виконавець дотримався усіх вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його дій неправомірними; -виконавчий документ було повернуто стягувачу постановою виконавця 30 жовтня 2019 року , а представник стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» звернувся із заявою до приватного виконавця 24 липня 2020 року та постановою якого 24 липня 2020 року відкрито виконавче провадження за № 62653414, а тому вказана процесуальна дія вчинена державним виконавцем у межах вказаного закону на підставі заяви стягувача про невиконання рішення суду та на підставі виконавчого документу № 2/1522/7718/11. Короткий зміст апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мельніченко Т.С. просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. Яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Зазначає, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2013 року неодноразово був пред`явлений стягувачем - АТ «Райффайзен Банк Аваль» до примусового виконання та останній раз повернутий стягувачу 08.12.2016 року на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження. Приватним виконавцем прийнято виконавчий лист до провадження 24.07.2020 року, тобто з порушенням встановленого Законом трьох річного строку. При цьому наголошує, що відповідно до повідомлення від 30 жовтня 2019 року виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, в зв`язку з тим. що до виконавчого документу не надано належним чином засвідчену довіреність представника. Звертає увагу, що постанова від 30 жовтня 2019 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу ДВС ніколи не приймалась. Та повернуто без прийняття до виконання на підставі п.6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Районний суд не дав оцінки цьому важливому доводу скаржника та не звернув уваги, що повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, згідно повідомлення від 30.10.2019 року, пов`язані не з обставинами та результатами виконання рішення, а є наслідком відсутності волі(дефект волі) на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому таке звернення не можна вважати підставою для переривання строку та відповідно до п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» повертається стягувачу без прийняття до виконання. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. зазначив, що 24.07.2020 року на його адресу надійшла заява представника за довіреністю КАТ «Райффайзен Банк Аваль» Мога В.Ю. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2/1522/7718/11, виданого Приморським районним судом міста Одеси від 21.11.2014 року про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 541853 дол США. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, в силу ст.12 ч.4,5 Закону України «Про виконавче провадження» . що виконавчий документ було повернуто стягувачу повідомленням виконавця 30 жовтня 2019 року, а представник стягувача звернувся із заявою до приватного виконавця 24 липня 2020 року та постановою якого 24 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62653414. Вказана процесуальна дія вчинена виконавцем у межах вказаного закону- на підставі заяви стягувача про невиконання рішення суду та на підставі виконавчого документу № 2/1522/7718/11 Крім того звертає увагу суду, що стягувач вчасно звертав виконавчий лист до примусового виконання, з`ясовував подальшу долю виконавчого провадження, що свідчить про те, що стягувач не втратив інтересу до обов`язкового для виконання рішення суду. Виконання рішення суду є невід`ємною частиною «права на суд та завершальною стадією судового провадження. Наголошує, що строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання перервався 30.10.2019 року, в зв`язку з чим, у нього були відсутні правові підстави для застосування приписів пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження" та повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Сторони в судове засідання не з`явись, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного. 24.07.2020 року приватний виконавець Колечко Д.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62653414, яка є предметом оскарження. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За приписами статті 129 Конституції України, судове рішення є обов`язковим виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на й території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, да на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, порушує положення статті 129-1 Конституції України, статті 14 ЦПК України, інших нормативно-правових актів України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів та відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту в розумінні статей 6 та 13 Конвенції та стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Суду у справі Савіцький проти України, по. 38773/05, від 26.07.2012). Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження». Так, згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Одним з основних засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону' України «Про виконавче провадження»). На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. (далі - приватний виконавець) перебуває виконавчий лист по справі № 2/1522/7718/11 виданий Приморським районним судом м. Одеси 21.11.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10/8, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031, р/р НОМЕР_4 ) суму заборгованості за кредитним договором № 014/0027/82/74937 в розмірі 541 853 (п`ятсот сорок одну тисячу вісімсот п`ятдесят три) доларів США 99 центів, що за курсом НБУ складає 4 289 424 (чотири мільйони двісті вісімдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять чотири) гривень 55 копійок, що включає в себе: - суму заборгованості за кредитом - 316 771 (триста шістнадцять тисяч сімсот сімдесят один) доларів США 20 центів, що за курсом НБУ складає 2 507 624 (два мільйони п`ятсот сім тисяч шістсот двадцять чотири) гривень 17 копійок; - суму заборгованості за відсотками - 59 348 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок вісім) доларів СІНА 44 центів, що за курсом НБУ складає 469 814 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 12 копійок; - суму пені за прострочення тілу кредиту - 76 622 (сімдесят шість тисяч шістсот двадцять два) доларів США 76 центів, що за курсом НБУ складає 606 561 (шістсот шість тисяч п`ятсот шістдесят одну) гривень 09 копійок; - суму пені за прострочення відсотків по кредиту - 89 111 (вісімдесят дев`ять тисяч сто одинадцять) доларів США 59 центів, що за курсом НБУ складає 705 425 (сімсот п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 16 копійок. 24.07.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62653414 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 24.07.2020. за вих. № 2071. Того ж дня, у відповідності до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 2 000,00 грн, та у відповідності до частин 1, 3 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункта 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим постановою Кабінет)7 Міністрів України № 643 від «08» вересня 2016 року, приватним виконавцем винесена постанова про стягнення основної винагороди у сумі 54 185.40 долари США. Копії зазначених постанов були надіслані рекомендованою поштою з повідомленням про вручення боржнику 24.07.2020 року за вих. № 2073, 2074. Також, 24.07.2020 року, у відповідності до положень статей 18, 26, 27, 28. 42, 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктів 10.1., Ю.З., Інструкції пробезготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, пунктів 1.2., 6.16.2., 6.3., 6.10., 6.11., 6.12. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, пунктів 4.1.9., 4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за заявою представника стягувана, та з метою забезпечення своєчасного та повного виконання виконавчого документа, винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою був накладений арешт на ВСЕ рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 596 039,39 гривень (UAH), а також накладено арешт на грошові кошти ВСІХ видів валют та банківських металів на суму 596 039,39 гривень (UAH), з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на ВСІХ рахунках боржника ОСОБА_1 , в тому числі, але не тільки, які розміщенні в: ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614; ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168; ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629; ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012; ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", МФО 305749; ПАТ "БТА БАНК", МФО 321723; ПАТ "ВТБ БАНК", МФО 321767; ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;ПАТ"ІНГ Банк Україна", МФО 300539; ПАТ "А - БАНК", МФО 307770; ПАТ "АЛЬФАБАНК", МФО 300346; ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123Акціонерний банк "Південний", МФО 328209; AT "Місто Банк", МФО 328760; АТ "ОТП БАНК", МФО 300528; AT "Ощадбанк", МФО 300465; АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658; АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335; AT "Укрексімбанк", МФО 322313; АТ "УкрСиббанк", МФО 351005; ПАТ "ПУМБ", МФО 334851; ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627; ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001; ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", МФО 380838; ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299; ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365; ПАТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500; ПАТ «МетаБанк», МФО 313582ПАТ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», МФО 300647; ПАТ «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», МФО 380582; ПАТ «ПроКредит Банк», МФО 320984; ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478; ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012,АТ "АКБ "КОНКОРД", МФО 307350, АТ «МОНОБАНК», МФО 322001, АТ «КБ «ГЛОБУС», МФО 380526, АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», МФО 313849, ПАТ «КРИСТАЛБАНК», МФО 339050, ПАТ «ЧБРР», МФО 384577, а також на тих рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту в будь-якій банківській установі, що здійснює діяльність на території України, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Копії зазначеної постанови були надіслані на виконання до банків та інших фінансових установ, в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника та сторонам виконавчого провадження 24.07.2020 року за вих. № 2077. Відомості про накладення арешту на майно боржника було внесено до відповідних державних реєстрів. 16.09.2020 року „від представника стягувача надійшла заява з проханням звернути стягнення на доходи боржника. 22.09.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено на виконання до центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). 12.10.2020 року адвокат боржника Мельниченко Т.С. ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 62653414 та отримала необхідні документи. Щодо строків пред`явлення виконавчого документа до виконання Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів". Відповідно до статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Наведене положення кореспондується з приписами частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII. За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Приписами частини другої статті 12 Закону № 1404-VIII обумовлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (частина четверта статті 12 Закону № 1404-VIII). За змістом пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; Приписами частини першої статті 433 ЦПК України встановлено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Аналіз наведених правових норм свідчить, що виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання у чітко визначений статтею 12 Закону № 1404-VIII строк. Водночас для поновлення стягувачу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, необхідною правовою підставою такого поновлення строку є наявність поважних причин пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зі змісту позовних вимог слідує, що заявник вказує на протиправність дій приватного виконавця Колечко Д.М. у виконавчому провадженні № 62653414 щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020 року з підстав пропущеного стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Судами встановлено, що виконавчий лист по справі № 2/1522/7718/11, виданий Приморським районним судом міста Одеси 21.11.2014 року, вже неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах ДВС ГТУЮ в Одеській області, та останні раз був повернутий стягувану 30.10.2019 року, що підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження та повідомленням Першого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 30.10.2019 року, отже, строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання перервався 30.10.2019 року, в зв`язку із чим у приватного виконавця були відсутні правові підстави для застосування приписів пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання. Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на момент видачі вказаного виконавчого листа встановлювались статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV). Так, відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV, у вказаній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Закон № 606-XIV втратив чинність з 05 жовтня 2016 року згідно із Законом № 1404-VIII, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (абзац 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404- VIII). Слід зауважити, що законодавець визначив порядок переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, згідно з пунктом 5 якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня. Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII. Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20. Отже, установивши, що стягувачу виконавчий документ було повернуто 30.10.2019 року, тобто строк був перерваний, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приватний виконавець Колечко Д.М. відкрив виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2/1522/7718/11 від 21.11.2014 року, що видав Приморський районний суд м. Одеса на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси відповідно до вимог статті 12 Закону № 1404-VIII. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання минув, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. За таких обставин та правового врегулювання апеляційний суд погоджується з висновком суду про правомірність дій приватного виконавця Колечко Д.М. щодо відкриття виконавчого провадження № 62653414. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Інші ж доводи апеляційної скарги не спростовують висновки судів першої і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. Як зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь. Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими, як суд першої, обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на аргументи, оскільки вони не є визначальними та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст складено 31.08.2022 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді- О.С.Комлева Т.В.Цюра