Постанова 4813 № 947/1470/20

Номер провадження: 22-ц/813/3333/21 Номер справи місцевого суду: 947/1470/20 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Калініченко Л.В., повний текст ухвали складений 16 листопада 2020 року, по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова Павла Юрійовича, за участю: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова П.Ю., за участю: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати незаконними дії державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова П.Ю. щодо неналежного виконання ним виконавчих дій з повернення скаржнику ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 8835 грн. 54 коп.; - зобов`язати державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кудряшова П.Ю. здійснити дії з повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 8835 грн. 54 коп. В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні в Другому Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №48971578 відносно неї, в рамках якого державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 13.03.2018 року, на підставі якої з заробітної плати скаржниці було утримано та перераховано на рахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у розмірі 8835 грн. 54 коп. В подальшому вказану постанову від 13.03.2018 року було скасовано, однак на звернення скаржниці стосовно повернення їй утриманих грошових коштів в сумі 8835 грн. 54 коп., державний виконавець не здійснив належних дій, що стало підставою для звернення до суду. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому факту, що державний виконавець у відповідності до вимог закону повинен був здійснити усі дії щодо повернення грошових коштів, які незаконно були отримані, як первісним так і новим кредиторами. Відзиву до суду надано не було. В судове засідання призначене на 02 червня 2021 року представники Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с.4-6 т. 2). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, щов провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-6078/2010 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по виплаті кредиту за кредитним договором № 014/0074/73/61608 від 28.07.2006 року у розмірі 7 051, 66 дол. США, що по курсу НБУ складає 55 777,22 грн., а також з кожного стягнуто витрати по сплаті державного мита у розмірі 278,88 грн. та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 60 грн. Вказане рішення в законному порядку оскаржене не було та набрало законної сили. 16.03.2011 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 2-6078/10 на примусове його виконання в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 , проте 26.09.2012 року він був повернутий стягувачу на підставі ст.. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». 21 вересня 2015 року стягувач, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження. 23 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Балалайкіною К.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48971578 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6078/10 від 16.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 55 777,22 грн. Боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, у зв`язку з чим державним виконавцем проведено дії щодо розшуку майна, належного Боржнику шляхом направлення запитів до реєструючих установ. Державним виконавцем в рамках виконавчого провадження було вжито вичерпні заходи примусового виконання рішення, та перевірено майновий стан боржника, направлені запити до ДФС України, Управління ПФУ, зроблено запит до реєстру прав на нерухоме майно в порядку доступу державних виконавців, Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України. Так, згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 116659212 від 20.10.2015 року вбачається, що боржник є власником 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України встановлено, що ОСОБА_1 належить автомобіль марки ВАЗ 21091 н/з НОМЕР_1 , 1995 р.в., який постановою державного виконавця від 12.02.2018 року оголошено у розшук. Згідно відповіді Пенсійного фонду України № 1034688066 вбачається, що боржник працює в Комунальній Установі «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси». У зв`язку з чим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Георгієвим В.І. 13 березня 2018 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 07.06.2018 року боржник ОСОБА_1 завернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати незаконними дії державних виконавців Другого Київського відділу Державної Виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної К.В. та ОСОБА_4 щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-6078/10, виданого Київським районним судом м. Одеси 16 березня 2011 року; скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження №48971578 від 23.09.2015 року старшого державного виконавця Балалайкіної К.В.; скасувати Постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 13.03.2018 року державного виконавця Георгієва В.І. За наслідком розгляду вказаної скарги, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.07.2018 року визнано незаконними дії державних виконавців Другого Київського відділу Державної Виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної К.В. та ОСОБА_4 щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-6078/10, виданого Київським районним судом м. Одеси від 16 березня 2011 року. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №48971578 від 23.09.2015 року старшого державного виконавця Балалайкіної К.В. Скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 13.03.2018 року державного виконавця Георгієва В.І. Зазначена ухвала Київського районного суду міста Одеси від 16.07.2018 року залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02.06.2020 року. Отже, постанова державного виконавця на підставі якого відкрито виконавче провадження №48971578 скасована. Також судом встановлено, що після постановлення Київським районним судом міста Одеси вказаної ухвали суду, державним виконавцем 15.08.2018 року винесено постанову ВП №48971578, якою скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.03.2018 року. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначеної скасованої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.03.2018 року, з заробітної плати ОСОБА_1 було утримано та перераховано на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у розмірі 8835,54 грн., на підставі платіжних доручень: №2536 від 30.05.2018 року в сумі 1526,19 грн.; №2609 від 31.05.2018 року в сумі 2050,03 грн.; №3173 від 18.07.2018 року в сумі 5259,32 грн. З урахуванням скасування вказаної постанови, державним виконавцем 18.02.2019 року було направлено запит до АТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно повернення коштів у загальному розмірі 8835,54 грн., які були утримані з заробітної плати боржника та перераховані в рамках виконавчого провадження №48971578. На зазначену вимогу, АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав відповідь державному виконавцю, в якій повідомив, що 12.12.2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» було укладено договір відступлення права вимоги за №114/50 та починаючи з 13.03.2018 року на рахунок № НОМЕР_2 на погашення заборгованості за кредитним договором №014/0074/73/61608 від 28.07.2006 року надійшли кошти в загальній сумі 8835,54, які були в подальшому перераховані новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп». З матеріалів виконавчого провадження вбачається, на підставі вказаної інформації, державним виконавцем 28.10.2019 року було направлено відповідну вимогу до ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про повернення коштів у розмірі 8835,54 грн. на депозитний рахунок, для подальшого перерахування боржнику за ВП №48971578, відповідно до ухвали суду від 16.08.2018 року. На зазначену вимогу, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» надало відповідь від 25.11.2019 рок за №Ап-17/127-2, відповідно до якої ТОВ підтвердило отримання зазначених грошових коштів від АТ «Райффайзен Банк Аваль», однак зазначило, що вказані кошти відповідно до платіжних доручень перераховані за призначенням на виконання договору відступлення №114/50 та погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Також, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» повідомило, що в платіжних дорученнях відсутня інформація стосовно стягнення цих коштів в рамках виконавчого провадження та на цей час ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не є стороною виконавчого провадження, оскільки питання з процесуальної заміни правонаступником у відповідності до ст. 442 ЦПК України, не здійснено, а відтак у ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» відсутні будь-які підстави для повернення коштів. Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Стаття 18 вказаного Закону передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Вирішуючи дане питання суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновкупро залишення скарги без задоволення, оскільки державним виконавцем належним чином на виконання запиту боржника, здійснено дії з повернення грошових коштів, отриманих з заробітної плати боржника та перерахованих на рахунок стягувача, на підставі скасованої постанови про звернення стягнення на заробітну плату, натомість скаржником в порушення вимог закону не було доведено в чому полягає бездіяльність та незаконній дій державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кудряшова П.Ю. щодо неналежного виконання ним виконавчих дій з повернення скаржнику ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 8835 грн. 54 коп.При цьому судом було роз`яснено скаржнику право на звернення до суду з позовом в порядку ст.1212 ЦК України. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної правової оцінки тому факту, що державний виконавець у відповідності до вимог закону повинен був здійснити усі дії щодо повернення грошових коштів, які незаконно були отримані, як первісним так і новим кредиторами, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки вказані доводи зводяться фактично до незгоди із висновками суду першої інстанції та їх оцінки, та вагомих і достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Слід також зазначити, щоЄвропейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 04 червня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк _______________________________________ С.М. Сегеда