Постанова 4813 № 2-6078/10

Номер провадження: 22-ц/813/3229/20 Номер справи місцевого суду: 2-6078/10 Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Томашевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 , за участю стягувача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», суб`єктів оскарження: Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Георгієва Василя Івановича, боржника ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-6078/10 та скасування постанов, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Куриленко О.М. 16 липня 2018 року у м. Одеса, встановила: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із скаргою на дії державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-6078/10 та скасування постанов, за участю стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суб`єктів оскарження: Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, Державного виконавця Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Георгієва В.І., боржника ОСОБА_2 (а.с. 81-84). В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що жодного повідомлення про відкриття виконавчого провадження за № ВП48971578 та примусове виконання виконавчого листа вона, як солідарний боржник боргу ОСОБА_2 по стягненню боргу у сумі 55 777, 22 грн., не була повідомлена у встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Тобто, боржник не отримувала від державних виконавців ані постанов про примусове стягнення боргу, ані постанов про арешт її майна, ані про можливість погашення його у добровільному порядку або боржником ОСОБА_3 , або нею особисто. Скаржник вважає, що дії державних виконавців ОСОБА_4 , яка відкривала виконавче провадження, а потім зупиняла його (яка на даний час не працює), та ОСОБА_5 щодо примусового виконання виконавчого листа за №2-6078/10 від 11 березня 2011 року, є незаконними. Також ОСОБА_1 вказувала на те, що з виконавчого листа вбачається, що він був повернутий стягувачу на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» ще 26 вересня 2012 року. Виконавче провадження за 2012 рік не збереглося у Київському ВДВС м. Одеси. У відповідності до набутого чинності з 21 березня 2011 року Закону України «Про виконавче провадження», статті 22, виконавчі документи пред`являються до виконання протягом одного року. Рішення суду набрало чинності більш сьомі років, і, а думку скаржника, ніяких правових підстав для його виконання на сьогоднішній час немає Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною скаргою. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії державних виконавців Другого Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Балалайкіної К.В. та ОСОБА_5 щодо примусового виконання виконавчого листа за № 2-6078/10, виданого Київським районним судом м. Одеси від 16 березня 2011 року. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №48971578 від 23 вересня 2015 року старшого державного виконавця Балалайкіної К.В. Скасовано постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 13 березня 2018 року державного виконавця Георгієва В.І. (а.с. 136-140). В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» (якому, згідно Договору відступленя права вимоги від 12 грудня 2017 року, перейшли права вимоги до боржників) просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, відлік строку для пред`явлення виконавчого документу для виконання почався з 06 листопада 2010 року, та становив три роки, а тому строк для звернення до органів виконавчої служби стягувачем не було пропущено (а.с. 195-203). Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-6078/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по виплаті кредиту за кредитним договором № 014/0074/73/61608 від 28 липня 2006 року у розмірі 7 051, 66 дол. США, що по курсу НБУ складало 55 777, 22 гривень, а також, з кожного стягнуто витрати по сплаті державного мита у розмірі 278, 88 гривень та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 60 гривень. Вказане рішення в законному порядку оскаржене не було та набрало законної сили. 16 березня 2011 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 2-6078/10 на примусове виконання рішення в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 , проте 26 вересня 2012 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Дійсно згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції від 03 серпня 2010 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом. У зв`язку із набранням чинності 09 березня 2011 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) N 2677-VI від 04 листопада 2010 року було викладено частину 1 статті 22 ЗУ «Про виконавче провадження» наступним чином: виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. А відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень до Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, тобто до 09 березня 2011 року, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Таким чином, у відповідності до зазначеної норми виконавчі документи, видані судами до 09 березня 2011 року, підлягають пред`явленню до виконання у продовж трьох років, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили, видані після вказаної дати предявляються впродовж одного року. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документи до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Однак, виконавчий лист № 2-6078/10, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/0074/73/61608 від 28 липня 2006 року був виданий 16 березня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» від 04 листопада 2010 року, а відтак, строк пред`явлення даного листа до виконання становить один рік. Проте, 21 вересня 2015 року стягувач, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувся до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження. 23 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Балалайкіною К.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48971578 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6078/10 від 16 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 55 777, 22 гривень. Боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, у зв`язку із чим державним виконавцем проведено дії щодо розшуку майна, належного Боржнику шляхом направлення запитів до реєструючих установ. Судом першої інстанції були витребувані матеріали виконавчого провадження та встановлено, що вони не містять доказів сповіщення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження та подальше примусове його виконання, що є порушенням чинного законодавства. Колегія суддів зауважує, що, з огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606-XIV). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). З огляду на те, що стягувач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно, суд не поновляв стягувачу строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у суду не було підстав вважати, що строк, встановлений для пред`явлення наказу до виконання, не сплив. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягала задоволенню. Колегія суддів вважає необгрунтованим та не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» у апеляційній скарзі на те, що відлік строку для пред`явлення виконавчого документу для виконання почався з 06 листопада 2010 року, та становить три роки, а тому строк для звернення до органів виконавчої служби стягувачем не було пропущено. Так, виконавчий лист № 2-6078/10, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/0074/73/61608 від 28 липня 2006 року був виданий судом 16 березня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» від 04 листопада 2010 року, а відтак, строк пред`явлення даного листа до виконання становить один рік. Таким чином, стягувач не мав права на повторне звернення до органів ДВС в редакції Закону, який передбачає новий, більш тривалий строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки вказане суперечить вимогам ст. 58 Конституції України. Згідно ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Вказане грунтується нра правової позиції, висловленої у Постанові ВП ВС від 21 серпня 2019 у справі № 2-836/11 (провадження №14-308цс19). Згідно висновків рішення Європейського суду «Олександр Волковпроти України» (Заява №21722/11), яка розглядалась Європейським судом з прав людини, в пункті 137 відповідного рішення від 27 травня 2013 року Європейський суд зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2018 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 18 червня 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе