Постанова 4824 № 364/388/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 364/388/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/11442/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Крилову Олену Леонідівну, на рішення Володарського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ткаченко О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у травні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 13 702,62 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 08.01.2019 відповідач підписав заяву б/н, про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Надалі розмір кредитного ліміт збільшено до 10 000 грн. Проте свої зобов`язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 15.04.2020 становить 13 702,62 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8 411,24 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 4 162,68 грн, а також штрафи відповідно до умов та правил: фіксована частина - 500,00 грн; процентна складова 628, 70 грн. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 08.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 411,24 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, відповідач висловив згоду на укладання договору та особистим підписом засвідчив, що згоден з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом відповідач засвідчив згоду на отримання кредиту саме на таких умовах. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримав кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Суд не перевірив, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі і відсотки, пеню та комісію, а отже визнавав свої зобов`язання за угодою у розмірі встановлених обов`язкових платежів. Вважає, що встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків по кредиту. Суд не звернув уваги, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що у разі починаючи з 181- го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 624 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін. Судом також не враховано положення ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2019 по справі 153/1334/16. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2019 ОСОБА_1 підписав заяву б/н, відповідно до умов якої банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 15.04.2020 становить 13 702,62 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8 411,24 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 4 162,68 грн, а також штрафи відповідно до умов та правил: фіксована частина - 500,00 грн; процентна складова 628, 70 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мали на увазі сторони, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. У анкеті - заяві вказано лише про те, що відповідач має отримати платіжну картку «кредитка універсальна». Позивач же проводить розрахунки відповідно до тарифів, що відносяться до кредитної картки «універсальна, 55 днів пільгового періоду». Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. Як вказувалося вище будь - яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано. Умови і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані, а матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Умовами відповідач був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву. Так, згідно з цим розрахунком проценти за користування кредитними коштами складають від 3,5 % до 84 %. Про те, що позичальник був обізнаний при укладенні договору про такий розмір процентів будь - яких доказів не надано. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивач не надав доказів про те, що відповідач на час підписання анкети - заяви достовірно знав про розмір процентів за користування кредитом та про розмір штрафних санкцій, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є правильними. Висновки суду першої інстанції відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. Оскільки у договорі не визначений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами право на отримання таких процентів може виникати лише за правилами ст. 1048 ЦК України. Проте таких позовних вимог позивач не заявляв та відповідного розрахунку не надавав. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а відтак у апеляційному порядку не перевіряється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Володарського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 15.09.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик