Постанова 4824 № 364/940/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 364/940/21 Апеляційне провадження 22-ц/824/6985/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач Акціонерне товариство «Акцент - Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк», подану через представника Омельченка Євгена Володимировича, на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 27 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Моргун Г.Л., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у листопаді 2021 року АТ «Акцент - Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 13 815,59 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 08.01.2020 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 16.10.2021 у розмірі 13 815,59 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 9 231,54 грн, заборгованість за відсотками - 4 584,05 грн. Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 27.01.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент - Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 231,54 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ «Акцент - Банк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає, що відповідач в анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А - Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті Банку. Суд не врахував, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, отже ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А - Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Крім того, позичальник повинен сплачувати процентну ставку, тому у будь-якому випадку, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ. Вважає, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 в справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в даному випадку до матеріалів справи надано не тільки Тарифи із сайту Банку, а також паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. А тому до спірних правовідносин суд мав застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 02.12.2020 у справі № 284/157/20. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2020 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «А -Банк» де підписав заяву № б/н. . Відповідно до розрахунку, складеного банком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 16.10.2021 у розмірі 13 815,59 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 9 231,54 грн, заборгованість за відсотками - 4 584,05 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування таких відсотків. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку розміщеного на сайті в розділі «Умова та правила», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку розміщеного на сайті в розділі «Умова та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Зелена». Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мали на увазі сторони, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. У анкеті - заяві вказано лише про те, що підписаннямцієї анкети він підтверджує, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», Тарифами та Паспортом споживчого кредиту до укладання цієї угоди. Також у анкеті-заяві містяться персональні дані ОСОБА_1 , контактна інформація, соціальний статус, трудова зайнятість, сімейний і майновий стан, дата та її підпис, проте відсутні дані про істотні умови кредитування як вид платіжної картки, бажаний розмір кредитного ліміту за платіжною карткою, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. До позовної заяви додано Витяг з Тарифів по картці «Зелена» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які відповідачем не підписані. Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами не є підтвердженням наявності заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем. Так, згідно з цими розрахунками проценти за користування кредитними коштами складають від 44,4 % з пониженням до 40,8 % поточної процентної ставки та 88,8 % з пониженням до 81,59 % простроченої процентної ставки. Про те, що позичальник був обізнаний при укладенні договору про такий розмір процентів будь - яких доказів не надано. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивач не надав доказів про те, що відповідач на час підписання анкети - заяви достовірно знав про розмір процентів за користування кредитом, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є правильними. Висновки суду першої інстанції відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Спір, у справі № 342/180/17 виник з одних і тих же правовідносин, а тому доводи апелянта про неможливість застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 колегія суддів вважає безпідставними. Для проведення розрахунку процентів за користування кредитом є необхідним надання доказів про те, який розмір процентів сторони договору узгодили. За відсутності доказів про те, на яких умовах надавалися кредитні кошти, які штрафні санкції мали застосовуватися у разі невиконання умов договору ні суд, ні експерт, ні будь хто інших не в змозі провести відповідні розрахунки. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості відмови в задоволенні позову в частині стягнення процентів з огляду на те, що до матеріалів справи надано не тільки Тарифи із сайту Банку, а й паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловлених в постанові від 23.05.2022 у справі справа № 393/126/20, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Саме позивач розробляв умови договору, форму та зміст анкети - заяви, а відповідач є споживачем послуг, що надаються банком. Відтак тягар доведення тієї обставини, що сторони при укладенні договору досягли згоди щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами несе позивач та такий тягар доказування не є надзвичайним та недосяжним, оскільки саме банк володіє усіма первинними фінансовими документами щодо кредитного договору. Однак будь - яких доказів на підтвердження того, що відповідач був обізнаний про розмір відсоткової ставки та про її зміну позивач не надав. Згідно зі статтею 9 Закону «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (ч. 2 ст. 9 Закону «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13). Відтак посилання апелянта про застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 02.12.2020 у справі № 284/157/20 не є обгрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. Оскільки у договорі не визначений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами право на отримання таких процентів може виникати лише за правилами ст. 1048 ЦК України. Проте таких позовних вимог позивач не заявляв та відповідного розрахунку не надавав. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відтак доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення процентів на підставі ст. 1048 ЦК України суперечать положенням ч. 1 ст. 12 ЦПК України, оскільки таких вимог у суді першої інстанції не заявлено. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а відтак у апеляційному порядку не перевіряється. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 27 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 20.07.2022. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук