Постанова 4824 № 369/16488/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 369/16488/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/11310/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Крилову Олену Леонідівну, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у грудні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 24 874,50 грн. В обґрунтування позову зазначало, що з метою отримання банківських послуг 15.11.2010 відповідачка підписала заяву б/н, відповідно до умов отримала кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Проте свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 28.11.2019 складає 28 874,50 грн, з них заборгованість за кредитом - 4 825,58 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 700,04 грн, заборгованості за пенею - 17 688,19 а також штрафи відповідно до умов та правил: фіксована частина - 500 грн; процентна складова 1 160, 69 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 825,58 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків та неустойки та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, відповідач висловила згоду на укладання договору та особистим підписом засвідчила, що ознайомлена та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. Відповідачка також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Після отримання картки за умовами укладеного договору відповідач здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримала кредитні кошти. Активація картки свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Суд не врахував, що позичальник користувалася кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість за договором, у тому числі і відсотки, пеню та комісію, а отже визнавала свої зобов`язання за угодою у розмірі встановлених обов`язкових платежів. Вважає, що встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернула, суд не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків по кредиту. Суд безпідставно послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки у даній справі відповідачка не оспорювала умови договору. Судом також не враховано положення ст. 1054, 625 ЦК України та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, судом не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2020 по справі 382/327/18-ц, та правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 358/384/19-ц Враховуючи ціну позову, а також ту обставину, що позивач, у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2010 між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 28.11.2019 становить 28 874,50 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4 825,58 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 700,04 грн, заборгованості за пенею у розмірі 17 688,19 а також штрафи відповідно до умов та правил: фіксована частина - 500,00 грн; процентна складова 1 160, 69 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови). Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мали на увазі сторони, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які брала на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. У анкеті - заяві вказано лише про те, що відповідач має отримати платіжну картку кредитка «Універсальна». Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» існує чотири види карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна Gold». Всі види карток мають різні умови щодо тарифів, процентів, штрафів. Який вид картки «Універсальна» отримала відповідачка позивач не вказав та доказів не надав. Умови і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачкою не підписані, а матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Умовами відповідач була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи анкету - заяву. Так, згідно з цим розрахунком проценти за користування кредитними коштами складають 32,4%, 42%, 84 %. Про те, що позичальник була обізнана при укладенні договору про такий розмір процентів будь - яких доказів не надано. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивач не надав доказів про те, що відповідачка на час підписання анкети - заяви достовірно знала про розмір процентів за користування кредитом та про розмір штрафних санкцій, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є правильними. Відповідач заперечувала проти позову, але визнала наявність заборгованості у сумі 4 395,88 грн, при цьому вказала, що строк дії картки закінчився. Нарахування ж іншої заборгованості вважає неправомірною дією банку. Відтак відповідачка не визнавала ті обставини, що узгоджувала з позивачем розмір процентів та неустойки та уклала договір на умовах, на яких позивач нарахував заборгованість. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що відповідач була обізнана про розмір процентів та штрафних санкцій не підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, встановлені у даній справі відповідають обставинам, встановленим у справі № 342/180/17. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд першої інстанції розглянув справу на підставі тих доказів, які буди подані позивачем разом з позовною заявою. Будь - яких клопотань до ухвалення судом рішення у справі позивач не заявляв та не вказував у позовній заяві про неможливість подати певні докази. З матеріалів справи вбачається, що позивач подав клопотання про долучення до справи доказів: виписка з рахунку позичальника, довідка про зміну кредитного ліміту та довідка про видачу кредитних карт, уже після ухвалення судом рішення, а тому суд першої інстанції об`єктивно не міг оцінити подані докази, а суд апеляційної інстанції може приймати та оцінювати докази, які не приймалися судом першої інстанції лише у виключних випадках. Проте таких виключних випадків у даному провадженні не встановлено. Про будь - які поважні причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції апелянт не вказує. Колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що рішення суду суперечить ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» безпідставними, оскільки саме на позивачеві лежить обов`язок викласти умови договору такими, щоб вони були зрозумілими для споживача та надати споживачеві повний розрахунок сукупної вартості кредиту. При цьому позивач не позбавлений права заявити вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами за ст. 1048 ЦК України. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а відтак у апеляційному порядку не перевіряється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 21.09.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик