Постанова Київський апеляційний суд № 378/200/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 378/200/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/13057/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Крилову Олену Леонідівну, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Марущак Н.М., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : у лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 28.11.2012 у сумі 36 432,62 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем з метою отримання банківських послуг 28.11.2012 підписано заяву № б/н, згідно з якою ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 900 грн у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладенні на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 15.12.2019 у сумі 36 432,62 грн, яка складається із 13 142,08 грн заборгованості за простроченим тілом кредитом, 2 364,36 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 18 715,10 грн пеня, 500 штраф (фіксована частина), 1 711, 07 грн штраф (процентна складова). Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 12.08.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що відповідач особистим підписом засвідчив, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку та згоден, що заява разом з цими документами складає договір. Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Судом не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2019 по справі № 356/1635/16-ц, від 28.03.2019 по справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц та від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц. Вважає, що суд безпідставно послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин. Судом також не враховано положення ст. 1048, 1054 ЦК України та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вважає, що суд не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків по кредиту та допустив грубе порушення норм банківського кредитування, що наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг. Суд не врахував, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Судом не враховано ст. 169 Кодексу європейського договірного права - акта міжнародної приватно - правової уніфікації, одного з основних європейських кодексів цивільного права, щодо необхідності сплати боржником процентів по кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Враховуючи ціну позову, а також ту обставину, що позивач, у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2012 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву без номера про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, відповідач станом на 15.12.2019 має заборгованість перед банком у сумі 36 432,62 грн, яка складається із 13 142,08 грн заборгованості за простроченим тілом кредитом, 2 364,36 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 18 715,10 грн пеня, 500 штраф (фіксована частина), 1 711, 07 грн штраф (процентна складова). У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем не надано жодних доказів про те, що йому була видана картка та що він отримав кредитні кошти. При підписанні анкети - заяви Умови та Правила йому не були надані. Крім того, якщо навіть припустити, що він отримав картку, то строк її дії три роки і позивач не міг видати йому кредит у 2016 році, оскільки дія картки закінчилася. Також вказав, що навіть, якби він мав заборгованість, то позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору: розміру, відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, строку дії договору, а також не надав доказів видачі кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови). Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мали на увазі сторони, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Крім того, будь - яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту, розмір кредиту, який було зараховано на картку, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на його ім`я (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) позивачем не надано. У анкеті - заяві не вказано яку платіжну картку мав би отримати відповідач, чи взагалі сторони передбачали видачу кредитної картки. Позивач проводить розрахунки відповідно до тарифів, що відносяться до кредитної картки «універсальна, 55 днів пільгового періоду». Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. Як вказувалося вище будь - яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано. Відповідач заперечував отримання кредитних коштів та факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку. Оскільки будь - яких доказів передання грошових коштів відповідачу позивач не надав суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність позовних вимог. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не надав доказів про те, що відповідач на час підписання анкети - заяви достовірно знав про розмір процентів за користування кредитом та суму штрафних санкцій. За розрахунком же позивача розмір процентів змінювався від 30 % до 34,80 %, а з 01.06.2015 по 30.09.2019 складала 3,6 %, а також проценти за прострочений кредит 86,4%. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивач до позовної заяви копію картки позичальника не долучив, у позовній заяві про строк дії картки не вказував, виписки з рахунків відповідача, якщо такі відкривалися, не надав. У позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь - яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із зазначенням об`єктивних причин неможливості їх надання останній не подавав. У апеляційній скарзі позивач вказує на те, що надав анкету-заяву, витяг з Умов, а також розрахунок заборгованості та вважає, що зазначені докази є достатніми на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів і розміру заборгованості. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Оскільки, як вказувалося вище, такі докази не підтверджують отримання кредиту відповідачем, дату отримання кредитних коштів та умови, на яких такий кредит надавався, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними. У позовній заяві позивач вказує, що відповідачу було відкрито кредитний ліміт на суму 4 900 грн. Встановлення ліміту кредитування означає, що банк не може видати кредит на більшу суму, ніж та, яка визначена як ліміт. Будь - яких пояснень про те, як при ліміті кредитування у 4 900 грн могла виникнути заборгованість у більшому розмірі позивач не надав. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього ж Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виходячи з положень даних норм колегією суддів відмовлено у прийнятті доказів від позивача на стадії апеляційного розгляду, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. Висновки суду першої інстанції відповідають висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що рішення суду суперечить ст. 169 Кодексу європейського договірного права та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» безпідставними, оскільки саме на позивачеві лежить обов`язок викласти умови договору такими, щоб вони були зрозумілими для споживача та надати споживачеві повний розрахунок сукупної вартості кредиту. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 09.11.2020 Головуючий Л.Д. Махлай Судді А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна