Постанова 4824 № 756/8931/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3260/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року місто Київ справа №756/8931/19 Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Жука М.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 02 червня 2011 року у розмірі 123886,71 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 3930,24 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02 червня 2011 року по 31 грудня 2018 року - 119956,47 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 02 червня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказувавна те, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана неюзаява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договірпро наданя банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначав, що банк щодо зміни кредитного ліміту керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Позивач вказував, що банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачукредит у повному обсязі, однак остання умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 червня 2011 року у сумі 3930,24 грн. та судові витрати у розмірі 57,63 грн. В решті вимог відмовлено. Частково не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вказані позовні вимоги у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків по кредиту. Зазначав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах та Тарифах не свідчить, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Вказував, що відповідач поставила свій підпис у заяві позичальника та довідці про умови кредитування, яким засвідчила те, що вона ознайомлена з відповідними документами, а, отже, повністю згодна з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Зауважував, що суд першої інстанції безпідставно постався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Зазначав, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитними коштами порушив вимоги ст.ст.1048, 1049 ЦК України. Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №б/н від 02 червня 2011 року у сумі 3930,24 грн. та судових витрат у розмірі 57,63 грн. апелянтом не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачавідсотків за користування кредитом за період з 02 червня 2011 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 119956,47 грн. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02 червня 2011 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 119956,47 грн., суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 02 червня 2011 року ОСОБА_1 підписала заяву б/н, відповідно до якої відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік. Позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02 червня 2011 року станом на 31 травня 2019 року, копію анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду». Відповідно до п.2.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг, вказані Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», пам'ятка клієнта/довідка про умови кредитування, тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт. Згідно з п.2.1.1.2. вказаних Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві. Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві. У матеріалах справи також міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», яка містить підпис ОСОБА_1 . Як вбачається з розрахунку заборгованості, у зв`язку із невиконанням умов договору у відповідача станом на 31 травня 2019 року виникла заборгованість у загальному розмірі 168525,59 грн., що складається із: заборгованості за кредитом - 3930,24 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 160595,35 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 4000,00 грн. З урахуванням права кредитора на власний розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 123886,71 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 3930,24 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 02 червня 2011 року по 31 грудня 2018 року - 119956,47 грн. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Разом з тим, у заяві-анкеті від 02 червня 2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір процентної ставки за користування кредитом. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» процентна ставка на залишок заборгованості становила 2,5% в місяць. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 02 червня 2011 року діяла процентна ставка 30,00% (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість), з 01 вересня 2014 року процентна ставка (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість) банком збільшена на 34,80%, з 01 квітня 2015 року процентна ставка (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість) збільшена до 43,20% і остаточна заборгованість по процентам була розрахована, враховуючи змінені процентні ставки. Підстави такої зміни розміру процентної ставки позивачем у позовній заяві не наведені, а довідка про умови кредитування, такого обґрунтування не містить. При цьому, колегія судів враховує, що відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року (справа 6-1374цс17). Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року №6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року №6-82цс16. Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком, згідно п. 1.1.3.1.9. договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Пунктом 1.1.3.1.9. Умов та Правил встановлено обов'язок банку не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. Заява, підписана ОСОБА_1 02 червня 2011 року, не містить визначення способу надання відповідачубанком виписки про стан картрахунків, а відтак, саме позивач повинен був довести, що позичальник була у спосіб, встановлений умовами договору, повідомленапро зміни процентних ставок за користування кредитним коштами. А відтак, позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки. Також, позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами, на які посилався банк. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору. При цьому, слід зазначити, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами не є підтвердженням наявності заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач погашала заборгованість як за наданим кредитом, так і за процентами, які були вже розраховані з 01 вересня 2014 року за підвищеною, без згоди відповідача, процентною ставкою. Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за період невиконання зобов`язань за договором з 02 червня 2011 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 119956,47 грн. Посилання банку на необхідність стягнення процентів на підставі ст.1048 ЦК України суперечать положенням ч.1 ст.13 ЦПК України, оскільки таких вимог у суді першої інстанції не заявлено. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: