Постанова 4824 № 759/27975/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/27975/21 Апеляційне провадження 22-ц/824/7216/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировська О.В., Ящук Т.І. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Власенка Артема Олександровича, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ключника А.С., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у грудні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 19 815,97 грн. В обґрунтування позову зазначало, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву б/н від 30.07.2009, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25 100 грн. Проте свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 15.11.2021 складає 19 815,97 грн, з них заборгованість за тілом кредиту - 15 757,40 грн, заборгованість за просточеним тілом кредиту - 15 757,40 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 4 058,57 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 757,40 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Суд не врахував, що сторонами погоджений розмір процентної ставки за користування кредитом - 2,5% на місяць (30 % річних) на залишок заборгованості, про що зазначено у заяві та у довідці про умови кредитування за використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, яка підписана позичальником одночасно із анкето - заявою. Підписавши довідку про умови кредитування відповідач погодився з розміром процентної ставки, а тому суд не мав підстав для відмови у стягненні відсотків за користування кредитом. Крім того, відповідач розрахунок заборгованості не оскаржував, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту не надав. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі станом на дату укладення кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2009 між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 15.11.2021 складає 19 815,97 грн, з них заборгованість за тілом кредита - 15 757,40 грн, заборгованість за просточеним тілом кредита - 15 757,40 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 4 058,57 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів укладення з відповідачем кредитного договору на тих умовах, на яких позивачем проведено нарахування процентів за користування кредитом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію заяви - анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умови), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , виписку з рахунку та довідку про те, що відповідачу було видано кредитні картки № НОМЕР_1 терміном дії з 30.07.2009 по 12/11, кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії з 19.12.2011 по 10/15, кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії з 25.01.2012 по 10/15, кредитну картку № НОМЕР_3 з терміном дії з 03.12.2012 по 06/16, кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії з 25.12.2012 по 11/16, кредитну картку № НОМЕР_5 з терміном дії з 03.12.2012 по 12/16, кредитну картку № НОМЕР_6 з терміном дії з 21.10.2013 по 04/17, кредитну картку № НОМЕР_7 з терміном дії з 04.08.2015 по 04/18, кредитну картку № НОМЕР_8 з терміном дії з 28.10.2015 по 09/18, кредитну картку № НОМЕР_9 з терміном дії з 12.06.2017 по 05/20, кредитну картку № НОМЕР_10 з терміном дії з 14.08.2017 по 07/21, кредитну картку № НОМЕР_11 з терміном дії з 17.01.2018 по 07/21, кредитну картку № НОМЕР_12 з терміном дії з 03.05.2018 по 03/22, кредитну картку № НОМЕР_13 з терміном дії з 04.06.2018 по 03/22, кредитну картку № НОМЕР_14 з терміном дії з 15.05.2018 по 04/22, кредитну картку № НОМЕР_15 з терміном дії з 09.01.2019 по 10/22, кредитну картку № НОМЕР_16 з терміном дії з 26.10.2019 по 08/23; виписка за договором за період з 30.07.2009 по 16.11.2021 за цими картками. Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про те, що позивачем не доведено, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. У анкеті - заяві вказано про те, що відповідач має отримати платіжну картку кредитка «Універсальна». Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем розмір процентної ставки за користування кредитом складає 2,5 % щомісячно або 30 % річних. В апеляційній скарзі позивач також зазначає саме про такий розмір процентної ставки. Проте, відповідно до розрахунку позивач нараховує проценти у розмірі з 01.09.2014 - 34,8 % річних, з 01.04.2015 - 43,2 % річних, з 01.06.2015 - 3,6 % щомісячні (43, 2 % річних), з 01.08.2015 - 3,5 % щомісячних (42 % річних). Про те, що з відповідачем було узгоджено такий розмір процентів будь - яких доказів не надано. Відповідно до розрахунку позивача будь - яка заборгованість у період нарахування процентів за ставкою 30 % річних відсутня. Відтак позивач нараховував проценти на власний розсуд, а не за ставкою, узгодженою з відповідачем. За ставкою ж, узгодженою між сторонами заборгованість позивачем не доведена. Умови і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані, а матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Умовами відповідач був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву. Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивач не надав доказів про те, що відповідач достовірно знав про розмір процентів за користування кредитом, які банком встановлені з 01.09.2014 та в подальшому збільшені, а до 01.09.2014 відповідно до розрахунку позивача відповідач не мав будь - якої заборгованості за договором, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є правильними. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був обізнаний про розмір процентів та штрафних санкцій не підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, встановлені у даній справі відповідають обставинам, встановленим у справі № 342/180/17. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав кредит, то достовірно знав про розмір процентів та приєднався до Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів та прийняв ці умови ґрунтуються на припущеннях. Саме по собі користування кредитними коштами не свідчить про обізнаність відповідача про розмір процентів за користування кредитом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. Позовних вимог про стягнення процентів на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач не заявляв та відповідного розрахунку не надавав. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відтак доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення процентів на підставі ст. 1048 ЦК України суперечать положенням ч. 1 ст. 13 ЦПК України, оскільки таких вимог у суді першої інстанції не заявлено. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а відтак у апеляційному порядку не перевіряється. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 22.06.2022. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук