Постанова 4855 № 580/3100/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3100/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : 10.08.2020 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання державного виконавця зняти арешт із грошових коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який відкрито в АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 та надіслати відповідну постанову в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про арешт коштів ОСОБА_1 . Позов обґрунтовано тим, що накладення арешту на кошти позивача, що містяться на картковому рахунку, відкритому для виплат пенсії у АТ КБ "Приватбанк", означає неможливість позивача розпоряджатися коштами не лише у розмірі, який встановлено частиною 2 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", а у повному обсязі. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. у задоволенні позову відмовлено. Приймаючі рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відкритий в АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_3 ) не є рахунком зі спеціальним режимом використання для виплати пенсії, а тому на грошові кошти, які на ньому знаходяться може бути накладений арешт. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу якою просить скасувати рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивачем наведені доводи аналогічні доводам позовної заяви. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу технічними засобами, у порядку ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у Придніпровському відділі державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває на виконанні виконавче провадження № 57447291 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафу у сумі 111 690,00 грн. 17 лютого 2020 року державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 57447291 при примусовому виконанні постанови Управління держпраці у Черкаській області, виданої 07.08.2018. Постановами державного виконавця про арешт коштів, які винесені 16.11.2018 та 24.02.2020 у виконавчому провадженні № 57447291 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку ЧГРУ ПАТ КБ Приватбанк, МФО 354347, р/р НОМЕР_4 та на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, 123109,00 грн. З метою скасування арешту з коштів, 10.07.2020 року позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою, однак, станом на 06.08.2020 відповідь на адресу позивача не надходила. Вважаючи, свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з вимогами ч.2 ст.17 КАС України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову. У відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ). Згідно ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Відповідно до частин першої-четвертої статті 48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Проте, згідно з ч.2 ст.48 Закону №1404-VІІІ забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ст.73 Закону №1404-VІІІ стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2)компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Як слідує з матеріалів справи на підставі отриманої інформації посадовою особою державної виконавчої служби прийнято рішення про накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках позивача. Водночас, відповідно до ч.3 ст.52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Тобто, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання. Як вказує апелянт, виконавцем накладено арешт на рахунок позивача, який використовується для виплати їй пенсії. Колегія суддів зазначає, що стаття 68 Закону № 1404-VIII містить такі приписи:

1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

2. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. З наведених вище норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону №1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII). Як стверджує позивач, відкритий в АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_3 ) є рахунком зі спеціальним режимом використання для виплати пенсії, а тому на грошові кошти, які на ньому знаходяться не може бути накладений арешт. Проте, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від11 вересня 2017 року № 89, номер рахунку 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" не є рахунком зі спеціальним режимом використання та не має спеціального статусу. З викладеного вбачається, що доводи позивача про те, що постановами про арешт коштів боржника ВП 57447291 було протиправно арештовано рахунок у АТ КБ «Приватбанк», не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що рахунок, на який накладено арешт в АТ КБ «Приватбанк», відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законодавством. Крім того, банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону №1404-VIII покладено обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконала. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав ці рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, що підтверджується довідкою виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 24.02.2020 року №20.1.0.0.0/7-200224/7592. (а.с.88) Відтак, аргументи скаржника про те, що кошти на такому рахунку не можуть бути арештованими з підстав зарахування на нього пенсії є безпідставними, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець наклав арешт згідно із законом та підстави для його скасування відсутні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Колегія суддів вважає, що в іншій частині подана апеляційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судом обставин. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повне судове рішення складено 15.09.2020 року. Керуючись ст.ст.139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель