Постанова 4852 № 340/5742/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 березня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5742/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (суддя Жук Р.В.) у справі №340/5742/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправним та скасування постанов,- в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника №62891817 від 26 серпня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІВАN № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "Державний ощадний банк України", як заробітна плата та ІВАИ № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ "Державний ощадний банк України", як пенсія; - визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника №62891928 від 26 серпня 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІВАК № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "Державний ощадний банк України", як заробітна плата та ІВАИ № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ "Державний ощадний банк України", як пенсія. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржені постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих в АТ "Державний ощадний банк України" рахунках на ім`я позивача є незаконними та підлягають скасуванню в цій частині, оскільки приватним виконавцем накладено арешт на рахунки, на які зараховується заробітна плата та пенсія позивача. Позивач зазначав, що з вересня 2020 року не може отримувати належну йому заробітну плату та пенсію, які є єдиним джерелом його існування. До того ж накладення арешту позбавило його можливості оплачувати комунальні платежі та далі виплачувати борг, що він має намір відшкодувати в повному обсязі. РішеннямПостановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. За наслідками розгляду справи судом зроблено висновок про те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Встановивши, що у спірному випадку державним виконавцем накладено арешт на рахунки, які використовуються для виплати заробітної плати та пенсії позивачеві, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржених постанов в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що надходять на дані рахунки як заробітна плата та пенсія. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. За позицією скаржника повноваженнями щодо визначення статусу коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, наділений виключно Банк. Так, виходячи із вимог статті Закону України «Про виконавче провадження» у разі надходження до Банку постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, останній зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання, що в свою чергу є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Скаржник зазначає, що у спірному випадку жодного повідомлення про те, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення від Банку до відповідача не надходило. Банком були прийняті до виконання спірні постанови про накладення арешту, що за позицією відповідача, свідчить про те, що кошти, на які накладено арешт, не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Також відповідач вказує на відсутність в матеріалах справи доказів (договорів) про те, що рахунки, на яких арештовані кошти, відкриті виключно для виплати заробітної плати та пенсії. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни перебуває виконавче провадження №62891817 з примусового виконання виконавчого напису №2804 від 22.07.2020 року приватного нотаріусу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 13 657,78 грн. Також, на примусовому виконанні у приватного виконавця Павелків Т.Л. перебуває виконавче провадження №62891928 з примусового виконання виконавчого напису №3193 від 22.07.2020 року приватного нотаріусу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 34 650,06 грн. 26 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. в межах вищевказаних виконавчих проваджень винесено постанови про арешт коштів боржника, якими накладено арешт на грошові кошти, зокрема, що містяться на рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 , в АТ "Державний ощадний банк України". У відповідь на звернення ОСОБА_1 16 вересня 2020 року до АТ "Державний ощадний банк України", останній повідомив позивача, що на зарплатну картку за рахунком № НОМЕР_2 та пенсійну картку № НОМЕР_3 накладено арешт за постановами приватного виконавця від 26.08.2020. На заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2020 року про зняття арешту з коштів, що містяться на вищевказаних рахунках, відповідач надав Лист-відповідь від 30.10.2020, згідно з яким у задоволенні заяви позивача відмовлено. Не погоджуючись із постановами приватного виконавця від 26.08.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що надходять на рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 як заробітна плата та пенсія, позивач звернувся до суду з цим позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Частиною першою статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року N1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За приписами статті 48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини першої статті 56 Закону N1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку, що приватний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно з частиною третьою статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Судом встановлено, що в АТ "Державний ощадний банк України" на ім`я позивача відкрито рахунок НОМЕР_2 - для отримання заробітної плати та рахунок НОМЕР_3 - для отримання пенсії. Згідно довідки Банку від 16.09.2020 на вищевказані рахунки накладено арешт згідно спірних постанов від 26.08.2020 р. по ВП №№62891928 та ВП №62891817. Отже, в спірному випадку накладено арешт на банківські рахунки позивача, на які здійснюється зарахування його заробітної плати та пенсії. Згідно зі статтею 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Положеннями статті 70 Закону №1404-VIII регламентовано розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Отже, Законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати та пенсійних виплат, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень. Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавців здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, правом виконавця є: - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; -отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Як зазначено вище, позивач направляв відповідачу заяву про зняття арешту з рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , до якої останнім було додано довідку АТ "Державний ощадний банк України" від 16.09.2020. Згідно відмітки на самій заяві її отримано відповідачем 07.10.2020. У контексті з наведеним, суд апеляційної інстанції враховує положення частини 4 статті 59 Закону №1404-VIIІ, відповідно до якої визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Таким чином, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Отже, після отримання від позивача повідомлення з документальним підтвердженням (довідки банку) про те, що на арештовані рахунки здійснюється зарахування заробітної плати та пенсії позивача, а також беручи до уваги встановлений Законом України «Про виконавче провадження» порядок звернення стягнення на заробітну плату та пенсію боржника (фізичної особи), та також гарантоване чинним законодавством право фізичної особи на своєчасне отримання оплати праці та пенсії, приватний виконавець мав правові підстави для зняття арешту з коштів боржника (позивача) в частині накладеного арешту на банківські рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкриті в АТ "Державний ощадний банк України", на який позивач отримує заробітну плату та пенсію. Суд апеляційної інстанції вважає, що накладення в спірному випадку арешту на рахунки позивача, відкриті за цільовим призначенням для зарахування заробітної плати та пенсійних виплат, суттєво вплинуло на його рівень життя та позбавило останнього права на своєчасне отримання оплати праці та пенсії. Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року визначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст. ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадян України гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у рішенні по справі "Хонякіна проти Грузії" № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплат належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. При цьому, суд враховує, що боржник повинен здійснити виплату коштів відповідно до виконавчого напису, однак статус позивача, як боржника перед АТ «Банк Форвард» не може скасовувати його право на рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги аргументи скаржника про те, що повноваженнями щодо визначення статусу коштів та рахунку, на якому вони знаходяться, наділені виключно банківські установи, оскільки враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом №1404-VIII, та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на заробітну плату та пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відстуності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону N1404-VIII. Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19. Не бере до уваги суд апеляційної інстанції і посилання відповідача на недоведеність під час судового розгляду справи тих обставин, що арештовані рахунки використовуються виключно для зарахування заробітної плати та пенсії, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано, а в матеріалах справи наявна відповідна довідка Банку від 16.09.2020, з якої можливо встановити цільове призначення рахунків. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції, з огляду на обсяг заявлених позовних вимог, скасовано постанови приватного виконавця від 26.08.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що надходять на спірні рахунки як заробітна плата та пенсія. Отже, дослідивши обставини справи, аргументи відповідача, з якими останній пов`язував незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року по справі №340/5742/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328 329 КАС України. Повний текст постанови складено 18.03.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк