Постанова 4855 № 580/2112/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2112/21 Головуючий у І інстанції - Паламар П.Г. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: АТ «Ідея-Банк», про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №59191939 від 22.01.2021 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», як заробітна плата. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №59191939 від 22.01.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ,проте на даний рахунок їй перераховується виключно заробітна плата, що підтверджується довідкою банку. Крім того, після отримання державним виконавцем від скаржника документально підтвердженого повідомлення щодо режиму використання рахунку в АТ КБ «Приватбанк», ним не усунуто порушення та не знято арешт із рахунку позивачки, який має спеціальний режим призначення та на який законом заборонено накладення арешту. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Внаслідок чого зобов`язано Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з коштів на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (картка для виплати заробітної плати), який накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2021 у виконавчому провадженню №59191939. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки даний рахунок позивача є рахунком, на який зараховується їй заробітна плата, тобто є рахунком, на який відповідно до вимог законодавства арешт не накладається. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова про накладення арешту прийнята приватним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив основоположні права та принципи адміністративного судочинства, однією з яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки не було надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та належного оформлення відзиву. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що постановою старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюка С.В. від 22.01.2021 ВП №59191939 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 19.03.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зняти арешт з рахунку, який відкрито в ПАТ КБ «Приватбанк» та має спеціальний режим використання - для отримання заробітної плати. До заяви приклала довідку АТ КБ «Приватбанк» від 09.04.2021 №7HM6ULR7R97F82NV, рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» використовується для отримання заробітної плати КП «Центральна районна лікарня» та на вказаний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) та виписку АТ КБ «Приватбанк» по рахунку № НОМЕР_1 за період з 10.09.2020 по 10.03.2021 зараховувалася виключно заробітна плата від КП «Центральна районна лікарня». Проте, відповідач листом від 29.03.2021 в знятті арешту відмовив з посиланням на відсутність підтверджуючих документів щодо спеціального режиму використання цього рахунку. Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв у відповідності до вимог законодавства, розсудливо та пропорційно,з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Заходи примусового виконання рішень визначені в ст. 10 Закону №1404-VIIІ, серед них зокрема: - звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; - звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; - заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; - інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частина 1, пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIIІ зобов`язує виконавця вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом). Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано ст. 48 Закону №1404-VIIІ, частинами 1, 2 та 4, якої визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 261 Закону України «Про теплопостачання», ст. 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Також ч.ч.1-4 ст. 56 Закону №1404-VIIІ встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Зі змісту наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що державний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Частиною 3 статті 52 Закону №1404-VІІІ передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. З аналізу ст. 52 Закону №1404-VІІІ вбачається, що існують дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти: кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. Приписами ст. 56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Отже, державний виконавець вправі приймати постанову про арешт майна (коштів) боржника як під час відкриття виконавчого провадження, так і після їх виявлення - майна та/або рахунків. При цьому, арешт може бути накладений також і на рахунки, відкриті після прийняття постанови про накладення арешту. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про арешт коштів від 22.01.2021 у ВП №59191939 прийнята державним виконавцем у межах та порядку визначеному положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною постановою накладено арешт не виключно на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , а на кошти на всіх рахунках належних позивачу, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Колегія суддів звертає увагу, що підставами позовних вимог зазначено протиправність арешту коштів виключно на рахунку № НОМЕР_1 , на який позивач отримує заробітну плату. Вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, визначений у статті 73 Закону№1404-VІІІ, і заробітна плата до нього не включена. Разом з тим, відповідно до ст. 68 Закону №1404-VІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Отже, умовами стягнення на заробітну плату на підставі ч. 1 ст. 68 Закону є відсутність у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах та відсутність чи недостатність майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. У свою чергу, умовою стягнення із заробітної плати за іншими виконавчими документами без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника є письмова заява стягувача або виконавчий документ, сума стягнення за яким не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону №1404-VІІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. При цьому, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ч. 1 ст. 70 Закону№1404-VІІІ). За правилами ч. 2 ст. 70 Закону №1404-VІІІ із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: - у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; - за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Викладене свідчить, що відрахування із заробітної плати боржника у межах цієї справи можуть складати не більше 20 відсотків, як то передбачено ч. 2 ст. 70 Закону№1404-VІІІ. У свою чергу, метою арешту коштів на рахунку боржника є забезпечення виконання виконавчого документа. Такий арешт, як правило, накладається у межах належної до стягнення суми та витрат виконавчого провадження. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою державного виконавця звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.06.2019 (ВП №59191939), згідно якої постановлено здійснювати відрахування із доходів позивача на користь стягувача у розмірі 20% з усіх видів доходів боржника на погашення боргу. Водночас, згідно довідки КП «Центральна районна лікарня» з ОСОБА_1 здійснюється утримання 20% від заробітної плати на виконання постанови від 21.06.2019 у ВП №59191939. Таким чином, із заробітної плати позивача вже здійснюється відрахування на користь стягувача у розмірі 20% на погашення боргу. Крім того, відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 09.04.2021 №7HM6ULR7R97F82NV, рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», використовується для отримання заробітної плати КП «Центральна районна лікарня», і виключно заробітна плата від КП «Центральна районна лікарня» зараховувалася на даний рахунок (виписки АТ КБ «Приватбанк»' 1 по рахунку). Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції визначають, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Із змісту ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 15, ст. 22, ч. ч. 1, 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» випливає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Аналогічні норми, як вже було зазначено вище, закріплені й у статті 70 Закону№1404-VІІІ. За таких обставин, зважаючи, що кошти, які отримує особа в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що дія арешту, накладеного на картковий рахунок особи, на який надходить заробітна плата, порушує її гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи. Відтак, з огляду на подання позивачем державному виконавцю необхідних і достатніх доказів на підтвердження того, що рахунок UAUA243052990000026207696771088 використовується нею для отримання заробітної плати, відповідач мав всі передбачені Законом підстав для зняття арешту із вказаного рахунку. Твердження відповідача про необхідність врахування при вирішенні цього спору правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.06.2015 року у справі №6-535цс15, та згідно якої кошти після зарахування на рахунок отримувача стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу, судова колегія вважає помилковим, позаяк такий правовий висновок був зроблений у межах правовідносин спадкування і визначав особливості перерахування (видачі) такого вкладу спадкоємцям. Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції принципу рівності сторін, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративний позов з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, а тому оскільки дана стаття передбачає скорочений термін розгляду справи судом не було порушено норми процесуального права. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженогорішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова