Постанова 4855 № 640/1079/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1079/21 Головуючий у І інстанції - Шулежко В.П. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В.,Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., представників позивача Комара Д.Ю., Гаркуши В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» звернулось до суду з даним позовом,в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 03.12.2020 ВП № 60404758. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою в порушення норм чинного законодавства накладено арешт на належний позивачу розрахунковий рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова прийнята на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, при цьому, апелянт наголошує, що саме банк зобов`язаний контролювати і повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку, на який накладається арешт. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду без змін. Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №60404758 щодо примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 10.09.2019 за № Ю-187-50 про стягнення з ДП «НДІ «Квант» недоїмки зі сплати заборгованості в сумі 6343390,84 грн. на користь Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Крім того, на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 60884332, боржником за яким є ДП «НДІ «Квант», до складу якого станом на 30.12.2020 входить кілька виконавчих проваджень на загальну суму боргу 22 400 308,81 грн. 24.10.2019 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №60404758 з примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 10.09.2019 за № Ю-187-50. 03.12.2020 в межах виконавчого провадження №60404758 державним виконавцем Коваль Л.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, в якій державним виконавцем зазначено про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ДП «НДІ «Квант» у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №60884332 на загальну суму звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 22490660,75 грн. 17.12.2020 позивачем подано скаргу на дії державного виконавця, в якій останній просив зняти арешт з грошових коштів, які розміщені на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», оскільки з даного рахунку проводились виплати заробітної плати, сплати податкових зобов`язань перед бюджетом, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк» від 15.12.2020 № 5-7/1050/2020. 30.12.2020 відповідач за результатами розгляду скарги листом повідомив про те, що згідно поданої довідки АБ «Укргазбанк» відомості про те, що поточний рахунок IBAN НОМЕР_2 спеціальне призначення, відсутні, отже відсутні підстави для вилучення обтяжень із рахунку боржника. Вважаючи таку постанову приватного виконавця протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв у відповідності до вимог законодавства, розсудливо та пропорційно, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Заходи примусового виконання рішень визначені в ст. 10 Закону №1404-VIIІ, серед них зокрема: - звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; - звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; - заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; - інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частина 1, пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIIІ зобов`язує виконавця вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом). Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано статтею 48 Закону №1404-VIIІ, частинами 1, 2 та 4, якої визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 261 Закону України «Про теплопостачання», ст. 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Також ч.ч.1-4 ст. 56 Закону №1404-VIIІ встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Зі змісту наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що державний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Частиною 3 статті 52 Закону №1404-VІІІ передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. З аналізу ст. 52 Закону №1404-VІІІ вбачається, що існують дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти: кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції «Про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Статтею 73 Закону №1404-VІІІ визначений перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення. При цьому, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Так, в матеріалах справи міститься довідка АБ «Укргазбанк» від 15.12.2020 № 5-7/1050/2020 (а.с. 61), в якій Банк підтвердив, що по рахунку ДП «НДІ «Квант» IBAN НОМЕР_1 з 01.01.2020 по 01.12.2020 проводились виплати заробітної плати, сплати податкових зобов`язань перед бюджетом (ЄСВ, ПДФО, ВЗ). За висновком Великої Палати Верховного, викладеним у постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19, чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. В свою чергу, зазначений вище рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк», є рахунком, який призначений для виплати заробітної плати. Проте, державним виконавцем вказані позивачем обставини не було прийнято до уваги та не знято самостійно арешт з рахунку, який використовується для виплати заробітної плати працівникам, що, на погляд судової колегії, суперечить, перш за все, принципу пропорційності, а саме дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія) . Приписами ч.1 ст. 2, ч.2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. У статті 43 Конституції України зазначено що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. Отже, накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне отримання таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві, на оплату праці. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. При цьому, як вбачається з довідки від 17.12.2020 року (а.с. 15) у позивача наявна заборгованість перед працівниками в сумі 97 662 100 грн. Як пояснив представник позивача в своїй промові в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на даний час, через арешт рахунку, заборгованість перед працівниками Товариства збільшилась до 113 мільйонів гривень, щовикликає з їх боку справедливе обурення. Колегія суддів, ухвалюючи рішення, приймає до уваги вимоги статті 6 КАС України, частиною першою якої визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк