Постанова 4851 № 520/19072/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 р.Справа № 520/19072/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків по справі № 520/19072/2020 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, 3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича у виконавчому провадженні № 63953602, що вбачається у не вчиненні виконавчих дій, спрямованих на зняття виконавцем арешту з рахунку, що призначений для виплат заробітної плати; - скасувати постанову від 17.12.2020 року ВП № 63953602 про арешт коштів ОСОБА_1 в частині арешту на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 17.12.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 63953602 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», МФО 305299. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в зазначеній частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. З відповіді АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" від 31.12.2020 № 20.1.0.0.0./7-201223/5234 виконавцю стало відомо про наявність у боржника двох рахунків, в тому числі НОМЕР_1 , залишок коштів на яких відсутній. При цьому, жодних застережень про стан рахунків, в тому числі про наявність спеціального режиму їх використання, банк не повідомив. Також, банк не повернув постанову виконавця без виконання, не повідомив виконавця про цільове призначення коштів, що обліковуються на такому рахунку. Вважає постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 17.12.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 63953602 правомірною. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В., на підставі заяви представника ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63953602 з примусового виконання виконавчого напису № 11092 від 06.11.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бершацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в загальному розмірі 16215,32 грн. 17.12.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яка за допомогою засобів електронної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження з інформаційними системами банків, направлена для виконання до АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «КІБ», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «ОКСІ БАНК», ПАТ «БАНК ВОСТОК», АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК». 18.12.2020 року за вхідним № 3277 до виконавця надійшла заява від позивача про зняття арешту з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПРИВАТ БАНК», з огляду на те, що вказаний рахунок використовується для отримання заробітної плати. 18.12.2020 року за вихідним № 7684 позивачу направлено відповідь за результатами розгляду заяви, відповідно до якої, підстави для зняття арешту, визначених законом, з вищевказаного рахунку, відсутні. Позивач, вважаючи таку бездіяльність та постанову про арешт коштів боржника протиправними та такими, що порушують її права, звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином - п`ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач наклав арешт на кошти на рахунку НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, що стосується даного конкретного випадку, виходячи із характеру стягуваної суми, протиправно, а оскаржувана постанова про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на вказаний рахунок є такою, що підлягає в цій частині скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Згідно статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Згідно ст. 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. У справі "Гайдук та інші проти України" у рішенні від 02 липня 2002 року ЄСПЛ нагадав, що згідно з постійною практикою органів Конвенції поняття "майна" в розумінні статті 1 Протоколу № 1 може охоплювати як "фактичне майно", так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, згідно з якими заявник може претендувати щонайменше на "законне сподівання" на фактичне користування правом власності. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" та Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Згідно з п. 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Аналогічний правовий висновок, щодо застосування вказаних правових норм викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18). Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. При цьому, згідно з п. 7 ч. 3 ст 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Окрім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Тобто, саме рахунки, визначені у ч. 2 ст.48 Закону №1404-VIII є спеціальними для цілей застосування обмежень при застосуванні положень, визначених у п. 7 ч. 3 ст, 18, ч. 2. ст. 48, ч. 3 ст. 52, ст. 56 Закону №1404-VIII щодо накладення арешту на кошти на таких рахунках. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII). Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15. З установлених судами обставин вбачається, що з довідки АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» №V662N03342LL4HAF від 17.12.2020 року вбачається, що позивач має АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Таким чином, позивач є власником рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів. 17.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В., на підставі заяви представника ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63953602 з примусового виконання виконавчого напису № 11092 від 06.11.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бершацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості в загальному розмірі 16215,32 грн. 17.12.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яка за допомогою засобів електронної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження з інформаційними системами банків, направлена для виконання до АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «КІБ», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «ОКСІ БАНК», ПАТ «БАНК ВОСТОК», АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК». Із змісту постанови про арешт коштів боржника вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику. АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. За таких обставин, рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 стали її власністю та набули статусу вкладу, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 17.12.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 63953602 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», МФО 305299. Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження 61-10611св20). Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок суду про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року по справі № 520/19072/2020 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 по справі № 520/19072/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва