Постанова 4857 № 140/1519/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1519/21 пров. № А/857/6383/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року (ухвалене головуючим суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьк) у справі № 140/1519/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням ВП №61905952, відкритим на підставі виконавчого напису нотаріуса від 17.04.2020. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. при відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 17.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу міста Києва Колейчиком В.В., порушено статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем проживання чи перебування боржника - ОСОБА_1 , оскільки позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 . Крім того, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. винесено постанову про арешт карткових рахунків, що знаходяться у ПАТ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» на які надходять державні допомоги: пенсія особі інваліду з дитинства та пенсія по втраті годувальника. Інвалідність з дитинства позивача підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо не зняття арешту з банківського рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та з банківського рахунку НОМЕР_3 відкритого в AT «Ощадбанк», які призначені для виплати пенсії. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віру Леонідівну зняти арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та з рахунку НОМЕР_3 відкритого в AT «Ощадбанк», які призначені для виплати пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про те, що законодавством не заборонено державному (приватному) виконавцю накладати арешт на рахунок боржника на який надходять пенсійні виплати є безпідставними, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань, а тому суд вважає, що арешт пенсійних коштів особи, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що повідомлення про режим рахунку боржника законодавство покладає на фінансову установу. Жодних документів з повідомленнями про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення від банківської установи на адресу приватного виконавця не надходило. Крім цього звертає увагу, що боржником, як до заяв про зняття арешту з коштів, так і до позовної заяви не додано жодного належного та достатнього доказу, що на зазначені ним рахунку зараховуються виключно відповідні виплати. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 23.04.2020 ТзОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» звернулося до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. із заявою б/н від 21.04.2020 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 9326 від 17.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 13159,42 гривень (а.с. 50). 23.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 61905952 з виконання виконавчого напису № 9326 від 17.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості у розмірі 13159, 42 грн (а.с. 57). 23.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. у виконавчому провадженні ВП №61905952 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунках, зокрема, в АТ «Ощадбанк» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 64). 07.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арештів з карткового рахунку НОМЕР_4 , картка № НОМЕР_5 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що використовується з цільовим призначенням нарахування пенсійних виплат (а.с. 70). Відповідач листом від 14.06.2020 відмовила позивачу у знятті арешту з вищевказаного рахунку, оскільки від банку не надходили документи, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення (а.с. 75). 30.11.2020 позивач знову звернувся з заявою про зняття арешту з рахунків та повідомив відповідача, що нею накладено арешт на рахунки, на які надходять виплати у зв`язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності. До заяви додав копію роздруківки з рахунків AT КБ «ПриватБанк» та AT «Ощадбанк» та копію посвідчення по інвалідності (а.с. 76). Відповідач листом від 30.12.2020 повідомила про відсутність підстав для зняття арешту з рахунків (а.с. 82) Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановленні Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права слідує, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює вичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Відтак колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що виконуючи виконавчий документ, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1404-VIII зобов`язаний визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Частиною 1 ст. 69 Закону № 1404-VIII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Згідно з статтею 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Відтак, відповідно до наведених вище норм Закону № 1404-VIII, утримання із пенсії у рахунок погашення заборгованості відбувається в окремому порядку, шляхом надсилання виконавцем для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи відповідної постанови. У свою чергу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Серії 12 ААБ № 681836. У судовому засіданні в суді першої інстанції позивач пояснив, що він отримує державні допомоги, а саме пенсію особі інваліду з дитинства та пенсію по втраті годувальника. З виписки надходжень по картці № НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_4 за якою відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається, що на вказаний рахунок щомісячно надходили пенсійні виплати (пенсія) у розмірі 1369, 60 грн (з липня по листопад 2020 року), та у розмірі 1638, 00 грн (з січня по червень 2020 року) (а.с. 18-20). З виписки надходжень по картці, рахунок за якою відкритий в AT «Ощадбанк» ( НОМЕР_3 ) вбачається, що ОСОБА_1 надходили щомісячно кошти з призначенням безготівкове зарахування на рахунок пенсії (матеріальна допомога) у розмірі 1638, 00 грн (а.с. 21-25). Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з банківського рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 НОМЕР_2 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та з банківського рахунку НОМЕР_3 відкритого в AT «Ощадбанк», які призначені для виплати пенсії та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віру Леонідівну зняти арешт з вказаних банківських рахунків, оскільки доводи відповідача про те, що законодавством не заборонено державному (приватному) виконавцю накладати арешт на рахунок боржника на який надходять пенсійні виплати є безпідставними, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 140/1519/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 28 квітня 2021 року