Постанова 4821 № 691/753/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/36/24Головуючий по 1 інстанції Справа №691/753/23 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 . Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., за участю секретаря Новицької Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахи Олени Іванівни на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_2 , за участі заінтересованої особи головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахи Олени Іванівни на дії державного виконавця, - в с т а н о в и в: У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою. В обґрунтування вимог зазначав, що на виконанні у Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 71963048 з примусового виконання виконавчого листа № 580/5963/22 виданого 16.03.2023 року про стягнення податкового боргу в розмірі 89484 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. У червні 2023 року він не зміг скористатись своїми коштами на банківському картковому рахунку, отриманими в якості пенсії та заробітної плати. У банку йому повідомили, що на його банківський рахунок для виплати заробітної плати Городищенським відділом державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт. 08.06.2023 року він звернувся до Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із усною заявою про зняття арешту із його банківського рахунку для виплати заробітної плати. Проте, йому було відмовлено та роз`яснено, що він може вирішити це питання виключно в судовому порядку. Вважає, що постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 07.06.2023 року є протиправною з огляду на наступне. Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 08.06.2023 року № СSТ0ЕVМ6S1407Р8К ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ЗАГАЛЬНОГРОМАДЯНСЬКИЙ ПАСПОРТ НОМЕР_2 , виданий СОСНІВСЬКИМ РВ УМВС УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 04.08.2011 станом на 08.06.2023 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку отримує пенсійні виплати. Крім того, він проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді водія військової частини НОМЕР_5 . На вказаний рахунок, йому, як військовослужбовцю, виплачується заробітна плата відповідно до договору про обслуговування зарплатного проекту Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 07.06.2023 року старшим державним виконавцем Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахою О.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_2 . На виконання вищевказаної постанови АТ «Приватбанк» наклало арешт на його банківський рахунок НОМЕР_4 в АТ «Приватбанк», який відкрито на його ім`я для зарахування пенсії та заробітної плати. Таким чином, накладений на рахунок в банку арешт унеможливлює розпорядження отриманою ним заробітною платою і тим самим позбавляє його джерел до існування. З урахуванням наведеного, оскільки законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, тому накладення арешту на його рахунок, на який надходять виплати заробітної плати, порушує вимоги ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та його право на приватну власність, соціальний захист і оплату праці. Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. 70, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-5, 447-449 ЦПК України, ОСОБА_2 просив суд: -визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахи О.І. від 07.06.2023 року у виконавчому провадженні № 71963048, якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритому в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині надходження пенсії та заробітної плати; - зобов`язати уповноважених осіб Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», який відкрито на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахи Олени Іванівни від 07.06.2023 року у виконавчому провадженні № 71963048, якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритому в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Вимоги скаржника в частині зобов`язання уповноважених осіб Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», який відкрито на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що 08.06.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із усною заявою про зняття арешту із його банківського рахунку для виплати заробітної плати, проте, йому було відмовлено та роз`яснено, що він може вирішити це питання виключно в судовому порядку. Зазначені скаржником обставини, а саме: факт його звернення з усною заявою до державного виконавця про зняття арешту із його банківського рахунку для виплати заробітної плати, державним виконавцем не заперечувалися. Суд вважав, що саме зазначені дії державного виконавця, а саме: дії виконавця 08.06.2023 року на усне звернення ОСОБА_2 (боржника у виконавчому провадженні) щодо зняття арешту з грошових коштів, які є його заробітною платою слугували підставою звернення ним до суду зі скаргою. Таким чином, державний виконавець, після повідомлення скаржником достеменно знав, що з його рахунку списані грошові кошти, які є заробітною платою останнього, проте, ніяких дій щодо захисту прав боржника, не вчинив. В даному випадку, грошові кошти в сумі 89484,20 грн., які надійшли на рахунок № НОМЕР_6 , є заробітною платою (грошовим забезпеченням) боржника, яке він одержує від військової частини НОМЕР_5 , а тому, державний виконавець, отримавши повідомлення боржника про те, що рахунок на який накладено арешт є зарплатним та знаючи що відповідні відрахування за виконавчим листом бухгалтерією військової частини не проводились, у відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», мав провести утримання відповідної суми та скасувати арешт. Вимоги скаржника в частині зобов`язання уповноважених осіб Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», який відкрито на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судом залишено без розгляду у зв`язку із фактичним списанням арештованих коштів та зняттям державним виконавцем на час розгляду скарги арешту з вказаного рахунку боржника. Не погоджуючись із ухвалою суду, головний державний виконавець Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломаха О.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з недотриманням норм матеріального права, просила її скасувати, а провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Вказує, що жодної заяви чи клопотання з підтверджуючими довідками про зняття арешту з коштів боржника до Городищенського відділу ДВС від боржника ОСОБА_2 не надходило, як і зазначає сам скаржник, тому державному виконавцю не було відомо, що картковий рахунок використовується для заробітної плати. Звернуто увагу, що в ухвалі суду вказано визнати дії старшого державного виконавця Соломахи О.І., однак в Городищенському відділі ДВС відсутня дана посада. Зазначає, що на момент винесення судового рішення, а саме 20.09.2023 року був відсутній предмет спору, тому що виконавче провадження було завершено. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі виконавчого листа № 580/5963/22 виданого Черкаським окружним адміністративним судом від 16.03.2023 року про стягнення податкового боргу у розмірі 89484,20 грн. з ОСОБА_2 держаним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 71963048. 07.06.2023 року в межах виконавчого провадження № 71963048 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, згідно якої було вирішено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. На виконання цієї постанови було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 08.06.2023 року № СSТ0ЕVМ6S1407Р8К ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ЗАГАЛЬНОГРОМАДЯНСЬКИЙ ПАСПОРТ НОМЕР_2 , виданий СОСНІВСЬКИМ РВ УМВС УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 04.08.2011 станом на 08.06.2023 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). До заяви були додані копія військового квитка, копія довідки з місця роботи, копія довідки установи банку. Згідно довідки з місця роботи, ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_1 і на його рахунок НОМЕР_4 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк», щомісячно зараховується грошове забезпечення (заробітна плата) та додаткова винагорода. 08.06.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із усною заявою про зняття арешту із його банківського рахунку для виплати заробітної плати, проте, йому було відмовлено та роз`яснено, що він може вирішити це питання виключно в судовому порядку. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині другій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» наведено перелік коштів та рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. У частинах першій, третій статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів». Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 повідомив головного державного виконавця про необхідність скасування арешту, оскільки його накладено на зарплатний рахунок скаржника. Вказані обставини не заперечуються органом дії якого оскаржуються. У той же час державним виконавцем, до кола обов`язків якого входить, зокрема розгляд в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункт 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») жодних дій для з`ясування статусу коштів і рахунку боржника не вчинив. За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахи Олени Іванівни. Щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору). Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення. У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Оскільки на час подання скарги (14 червня 2023 року) предмет спору існував, тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України. З огляду на те, що ухвала суду у задоволеній судом частині скарги відповідає вимогам норм матеріального права, тому вона підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги не містять аргументів у частині залишення судом без розгляду вимог скаржника щодо зобов`язання уповноважених осіб Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) в акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», який відкрито на ім`я ОСОБА_2 , а тому у даній частині ухвала суду перегляду в апеляційному порядку не підлягає. Щодо доводів викладених у апеляційній скарзі у частині того, що судом помилково зазначено посаду старшого державного виконавця замість вірного головного державного виконавця, то зазначене є опискою суду, яка може бути виправлена у визначеному законом порядку. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу головного державного виконавця Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соломахи Олени Іванівни залишити без задоволення. Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 10 січня 2024 року. Судді: