Ухвала КЦС ВС № 712/6304/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року місто Київ справа № 712/6304/23 провадження № 61-16750ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо бездіяльності державного виконавця, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ)) щодо бездіяльності державного виконавця. В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих листів: - № 2-178, виданого 28 липня 2011 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 11381683000 про надання споживчого кредиту у сумі 191 559,38 дол. США, що еквівалентно 1 530 559,44 грн, солідарно; - № 2/711/1265/13, виданого 08 серпня 2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 88 880,00 грн; - № 712/9437/14-ц, виданого 21 січня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 257 169,00 грн; - № 711/2914/15-ц, виданого 21 вересня 2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з нього судового збору у сумі 243,60 грн. Вказував, що у березні 2023 року він не зміг скористатися своїми грошовими коштами на банківському картковому рахунку, отриманими в якості заробітної плати, оскільки постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Пустобаєвою О. М. від 06 березня 2023 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих банківських рахунках. Вказував, що 31 березня 2023 року він звернувся до Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту із банківського рахунку для виплати заробітної плати, однак, йому було відмовлено. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2023 року визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Пустобаєвої О.М. від 06 березня 2023 року про арешт коштів боржника та зобов`язано Центральний ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) скасувати арешт грошових коштів, накладений постановою від 06 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_4, які є заробітною платою, на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати. Вказував, що після його звернення до суду, з його карткового рахунку списані грошові кошти у розмірі 46 980,04 грн. Зазначав, що звернувся до ВДВС із заявою про повернення грошових коштів, однак, 16 червня 2023 року отримав лист від 01 червня 2023 року за № 8530/25.25-47/44673 за підписом начальника Другого ВДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Горох В. А., яким йому було відмовлено у поверненні списаних грошових коштів. Вказував, що при списанні грошових коштів з банківського рахунку уповноважена особа не врахувала , що він проходить військову службу у Збройних силах України на посаді розвідника військової частини НОМЕР_2 та йому, як військовослужбовцю, відкрито поточний рахунок для виплати заробітної плати відповідно до договору про обслуговування зарплатного проєкту Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Списання грошових коштів, що містяться на вказаному картковому рахунку для зарахування заробітної плати від військової частини та являються заробітною платою, призводить до порушення його конституційних прав, позбавляє його засобів для існування та суперечить порядку утримання із заробітної плати. Враховуючи викладене, просив суд: - визнати неправомірною бездіяльність начальника Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Горох В. А. в частині неповернення списаних з його карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування заробітної плати, грошових коштів у сумі 46 980,04 грн; - стягнути з Другого ВДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) на свою користь грошові кошти у сумі 46 980,04 грн. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) в частині неповернення списаних з карткового рахунку ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування заробітної плати грошових коштів у сумі 46 980,04 грн. Зобов`язано державного виконавця Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) повернути на картковий рахунок ОСОБА_1 списані грошові кошти у сумі 46 980,04 грн. У задоволені інших вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскільки законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, тому списання із рахунку боржника грошових коштів, які надходять як заробітна плата після здійснення таких відрахувань, порушує вимоги статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» та абзац 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та позбавляє ОСОБА_1 засобів до існування. Суди вважали, що органом ДВС неправомірно здійснено списання грошових коштів із рахунку зі спеціальним призначенням (заробітна плата) та порушено право заявника на розпорядження грошовими коштами. Оскільки державним виконавцем не надано обґрунтованої відповіді щодо неповернення списаних нею грошових коштів з карткового ОСОБА_1 після винесення ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2023 року, суди дійшли висновку, що дії державного виконавця в частині неповернення заявнику грошових коштів є неправомірними. Судами зазначено, що скарга в частині стягнення з ДВС грошових коштів у сумі 46 980,04 грн не підлягає задоволенню, оскільки таке стягнення з державного виконавця є неналежним способом захисту. 16 листопада 2023 року Другий ВДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що заявником не надано доказів відрахування з його грошового забезпечення, отриманого у військовій частині НОМЕР_2 станом на 04 квітня 2023 року частини доходу на погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні. Постанови у ВП № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9 винесені державним виконавцем лише 18 травня 2023 року. Вказує, що ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що станом на 04 квітня 2023 року відносно грошових коштів, які знаходилися на його рахунку, існувала заборона звернення стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду апеляційному порядку. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Встановлені судами обставини На виконанні у Центральному ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих листів: - № 2-178, виданого 28 липня 2011 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 11381683000 про надання споживчого кредиту у сумі 191 559,38 дол. США, що еквівалентно 1 530 559,44 грн, солідарно; - № 2/711/1265/13, виданого 08 серпня 2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 88 880,00 грн; - № 712/9437/14-ц, виданого 21 січня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 257 169,00 грн; - № 711/2914/15-ц, виданого 21 вересня 2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у сумі 243,60 грн. Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Пустобаєвої О. М. від 06 березня 2023 року (ВП № НОМЕР_4) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 4 610 810,44 грн. 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звертався до начальника Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Горох В. А. із заявою про зняття арешту з його рахунку № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я для зарахування заробітної плати. Вказана заява залишена державним виконавцем без реагування. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2023 року визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Пустобаєвої О. М. від 06 березня 2023 року про арешт коштів боржника та зобов`язано Центральний ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ). скасувати арешт грошових коштів, накладений постановою від 06 березня 2023 року у ВП № НОМЕР_4, які є заробітною платою і знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати. Листом від 01 червня 2023 року за № 8530/25.25-47/44673 начальник Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) Горох В. А. повідомлено, що 06 березня 2023 року державним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_10 повторно винесено постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_4, яка прийнята АТ КБ «ПриватБанк». 07 березня 2023 року виставлено платіжну інструкцію № 98600367 на списання грошових коштів, наявних на відкритому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 та направлено на адресу відповідної банківської установи. На виконання платіжної інструкції від 07 березня 2023 року № НОМЕР_4 банківською установою 04 квітня 2023 року списано грошові кошти з рахунку боржника у сумі 46 980,04 грн та перераховано на депозитний рахунок відділу та повідомлено про відсутність підстав для повернення списаних грошових коштів. ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді розвідника (призначений на посаду згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01 січня 2023 року № 1). Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 про доходи (грошове забезпечення) від 13 березня 2023 року загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2023 року до 28 лютого 2023 року становить 43 732,80 грн. За змістом роздруківки АТ КБ «ПриватБанк» щодо цільових надходжень на картку для виплат НОМЕР_1 19 січня 2023 року, 24 січня 2023 року, 15 лютого 2023 року та 21 лютого 2023 року на вказаний рахунок боржника ОСОБА_1 зараховано платежі від військової частини НОМЕР_2 з призначенням «заробітна плата» на загальну суму 87 145,25 грн. Про вказані обставини ОСОБА_1 повідомив державного виконавця та надав докази на їх підтвердження. Нормативно-правове обґрунтування Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIIІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 2 Закону № 1404-VIIІвиконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо. У частині першій статті 18 Закону № 1404-VIIІвизначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIIІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається частиною третьою статті 68 Закону № 1404-VIIІта розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, у відповідності до яких, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. За змістом частини першої статті 70 Закону № 1404-VIIІ розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до частин другої, третьої статті 70 № 1404-VIIІ із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Тобто, виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. За змістом частини другої статті 48 Закону № 1404-VIIІзабороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2129-IX «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIІ, яким вказаний розділ доповнено пунктом 10-2 наступного змісту: «…Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської федерації)…» Висновки Верховного Суду Звертаючись до суду із скаргою про визнання неправомірною бездіяльності органу ДВС в частині неповернення списаних з карткового рахунку грошових коштів, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування заробітної плати, ОСОБА_1 посилався на те, що старшим державним виконавцем неправомірно здійснено списання грошових коштів у сумі 46 980,04 грн з рахунку зі спеціальним призначенням (заробітна плата), виданого на ім`я ОСОБА_1 та порушено право останнього на розпорядження цими коштами. Суди, враховуючи положення статті 70 Закону № 1404-VIIІ та абзац 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIІ, дійшли висновку, що органом ДВС неправомірно здійснено списання грошових коштів із рахунку зі спеціальним призначенням (заробітна плата) та порушено право заявника на розпорядження грошовими коштами. Такий висновок судів попередніх інстанцій є обґрунтованим з огляду на таке. 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України введено воєнний стан, який триває і досі. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIІ доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Така редакція Закону № 1404-VIIІбула чинна на час накладення арешту на кошти боржника (06 березня 2023 року) та на час списання грошових коштів (04 квітня 2023 року). Отже, на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIІ передбачено тимчасове (на період до припинення або скасування воєнного стану на території України) припинення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Верховний Суд зауважує, що формулювання наведеного абзацу «…звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника» за змістом відсилає до назви розділу IX Закону № 1404-VIIІ, який так само й називається - «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника». У цьому розділі містяться правові норми, які визначають умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок відрахування та розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а також передбачено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову. Тобто у розумінні приписів цього розділу під зверненням стягнення мається на увазі саме списання (відрахування) коштів, що становлять заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Натомість правила, що регулюються питання накладення арешту на майно (кошти) боржника та зняття такого арешту, містяться в іншому розділі VII Закону № 1404-VIIІ, який має назву «Порядок звернення стягнення на майно боржника». У статтях цього розділу передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови, зокрема, про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Підсумовуючи, очевидним є висновок, що приписи розділу VII Закону № 1404-VIIІ про звернення стягнення на майно боржника є загальними правилами, а приписи розділу IX цього Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - спеціальними, оскільки застосовуються лише у визначених випадках, зокрема, у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, а також за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, державний виконавець вчинив оскаржувані дії щодо списання коштів з банківського рахунку боржника, на який надходила заробітна плата в період заборони (тимчасового припинення) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Звертаючись до державного виконавця із заявою про повернення грошових коштів, ОСОБА_1 зазначав, що 19 січня 2023 року, 24 січня 2023 року, 15 лютого 2023 року та 21 лютого 2023 року на його рахунок зараховано платежі від військової частини НОМЕР_2 з призначенням «заробітна плата» на загальну суму 87 145,25 грн. На підтвердження зазначеного надавав відповідні докази, а саме: роздруківку АТ КБ «ПриватБанк» щодо цільових надходжень на картку для виплат НОМЕР_1 . Потрібно враховувати, що іншим доходом боржника, тобто доходом, окрім заробітної плати, пенсії, стипендії, є гроші або матеріальні цінності, одержувані ним внаслідок будь-якої діяльності. Водночас, судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази на спростування тієї обставини, що кошти, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 є іншим видом доходу боржника, на який можливо звернути стягнення у період дії воєнного стану. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 щодо списання з карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , суми заробітної плати в розмірі 46 980,04 грн є незаконними, оскільки суперечать правилам пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIІ, в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних дій. Підсумовуючи, Верховний Суд у цій справі дійшов переконання, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у цій справі відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо бездіяльності державного виконавця відмовити. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний