Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2780/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2780/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, в якому просив визнати протиправними податкову вимогу від 14 січня 2019 року №26177-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 15 січня 2019 року №26177-17. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 14 січня 2019 року №26177-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 15 січня 2019 року №26177-17. Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року відповідач подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що оскаржувані рішення є правомірними, а відповідачем було надано суду першої інстанції докази направлення та отримання позивачем відповідного податкового повідомлення-рішення, отриманого ним особисто . 19 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 , в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції. У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2019 року позивачем отримано засобами поштового зв`язку податкову вимогу від 14 січня 2019 року №26177-17, якою повідомлено про наявність у нього податкового боргу станом на 13 січня 2019 року у розмірі 71 052,73 грн., у тому числі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 51 912,28 грн. та земельний податок з фізичних осіб - 19 140,45 грн., а також рішення про опис майна в податкову заставу від 15 січня 2019 року №26177-17. Крім того, листом від 16 січня 2019 року №3530/С/26-15-17-0 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило, що станом на 15 січня 2019 року відповідно до інтегрованих карток платника податків сума податкового боргу позивача становить 71 052,73 грн. 21 лютого 2019 року представник позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо отримання інформації, а також копій податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг, визначений у податковій вимозі від 14 січня 2019 року №26177-17. У зв`язку із неотриманням відповіді на вказану заяву, адвокатом позивача було подано адвокатський запит від 25 березня 2019 року із вимогою надати належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення та його розрахунок, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 61 219,20 грн.; належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення та його розрахунок, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 51 990,40 грн.; належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення та його розрахунок, яким позивачу визначено земельний податок у розмірі 34 140,53 грн. У відповідь на заяву подану 21 лютого 2019 року та адвокатський запит листами від 21 березня 2019 року №38503/Л/26-15-13-10-22 та від 29 березня 2019 року №43185/Л/26-15-13-10-22 відповідач повідомив, що 23 червня 2018 року на підставі статті 266 Податкового кодексу України та згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, програмним забезпеченням ІС "Податковий борг" сформовано податкові повідомлення-рішення №0105101-1310-2659 на суму 2 680,80 грн. за нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 335,1 м2; №0105102-1310-2659 на суму 560 грн. за домоволодіння по АДРЕСА_1 загальною площею 350 м2; №0105104-1310-2659 на суму 61 219,20 грн. за нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 загальною площею 2550,8 м2; №0105105-1310-2659 на суму 51 990,40 грн. за домоволодіння по АДРЕСА_3 загальною площею 1124,6 м2. Разом з тим, позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення ним не отримувались, докази надсилання таких рішень у відповідача відсутні, відтак строк сплати за ними не настав, відповідно грошове зобов`язання за такими рішеннями не є узгодженим. Листами від 21 березня 2019 року №38503/Л/26-15-13-10-22 та від 29 березня 2019 року №43185/Л/26-15-13-10-22 відповідач також повідомив, станом на 01 січня 2019 року в інтегрованій картці платника податків інформаційної системи органів ДФС за позивачем обліковувався податковий борг з податку на майно, а саме по платі за землю з фізичних осіб у сумі 19 140,45 грн., який виник у зв`язку з частковою несплатою у строки, встановлені податковим законодавством, податкового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2018 року №2412170-1305-2659 на суму 34 140,53 грн. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що враховуючи встановлений податковим законодавством обов`язок контролюючого органу належним чином надсилати податкові повідомлення-рішення, які у свою чергу, є підставою для виникнення у такого платника обов`язку сплатити визначене контролюючим органом грошове зобов`язання у встановлені пунктом 287.5 статті 87 Податкового кодексу України строки - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, посилання відповідача на наявність у позивача згідно даних інтегрованих карток несплаченого узгодженого грошового зобов`язання та формальна наявність податкової вимоги №3109-16 та рішення про опис майна у податкову заставу №336/26-59-16-01-14 від 29.02.2016 р. не підтверджують підстав виникнення у позивача податкового боргу, як і не свідчать про наявність обставин виникнення у позивача обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання. Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Наразі, позивач заперечує факт вручення йому податкових повідомлень-рішень від 23.06.2018, а тому вважає, що суми грошового зобов`язання є неузгодженими. Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Таким чином, документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, направлення рекомендованим листом з повідомленням запитів за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважається належним чином врученим. Відповідачем було надано суду першої інстанції як доказ направлення позивачу податкових повідомлень-рішень від 23.06.2018 року, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого позивач отримав поштове відправлення із штрих-кодом 0100151171189 відправника ГУ ДФС у м.Києві - 03.08.2017 (а.с. 28, 93). При цьому, жодних доказів направлення та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень саме від 23 червня 2018 року відповідачем не надано. За таких обставин, оскільки відповідачем не надано доказів направлення податкових повідомлень-рішень від 23.06.2018 або доказів їх вручення позивачу, тому ці податкові повідомлення - рішення вважаються такими, що не вручено платнику податків, а визначені у них суми - неузгодженими. Однак, не зважаючи на неузгодження грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2018, відповідачем було передчасно, що свідчить про їх протиправність сформовано податкову вимогу від 14 січня 2019 року №26177-17 та прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 15 січня 2019 року №26177-17. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови підписано 14.09.2020 року . Головуючий суддя Л.В.Бєлова Судді В.О.Аліменко, Н.В.Безименна