Постанова 4855 № 640/19499/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19499/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 29 серпня 2018 року №161382-17; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 01 серпня 2019 року №292407-17; - зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві скасувати податкову заставу та виключити запис про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №26722049 від 18 червня 2019 року 08:48:01 год. У обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що вважає протиправними оскаржувані податкові вимоги, як такі, що прийняті з порушенням порядку, встановленого Податковим кодексом України та прийняті після спливу 1095-денного строку. Зазначає, що завжди подає декларації про свої доходи за звітний період та вчасно сплачує задекларовані до сплати суми податкових зобов`язань. Рішенням Окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 01 серпня 2019 року №292407-17. У решті позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкова вимога від 29 серпня 2018 року №161382-17 вважається відкликаною, то її не можна вважати такою, що порушує права та законні інтереси позивача та, відповідно, такою, що породжує права та обов`язки для відповідача, тому вона не може бути предметом спору. Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги від 01 серпня 2019 року №292407-17, суд зазначив, що відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності податкового боргу у позивача, підстав його виникнення та розміру станом на 31 липня 2019 року, визначеного у податковій вимозі від 01 серпня 2019 року №292407-17, у зв`язку з чим вказана вимога підлягає скасуванню. Також суд вказав, що скасування податкової застави і звільнення майна з-під податкової застави здійснюється на підставі рішення суду про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання, отже, заявлена позивачем дана позовна вимога є передчасною. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу №161382-17, на корінці якої зазначено, що станом на 28 серпня 2018 року загальна сума податкового боргу становить 71 443,15 грн суми основного боргу за кодом класифікації доходів бюджету 11010500, а також сформовано податкову вимогу від 01 серпня 2019 року №292407-17, відповідно до якої станом на 31 липня 2019 року сума податкового боргу платника податків з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500) становить 69 286,87 грн, у зв`язку із чим на будь-яке майно позивача з 31 липня 2019 року поширюється податкова застава на суму податкового боргу. Крім того, рішенням від 01 серпня 2017 року №292407-17 про опис майна у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків позивача , а у разі, якщо на момент складання акта опису майна майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому. Не погоджуючись із правомірністю таких дій відповідача, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційним судом не здійснюється. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначає, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Згідно з пунктом 179.7 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до пунктів 1- 3 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року №610 (далі по тексту - Порядок №610) податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається. Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податків податкового боргу. Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодекс України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаним, якщо: 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. 60.2. У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі. 60.3. У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. 60.4. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу. Зі змісту статті 60 Податкового кодексу України вбачається, що податкова вимога вважається відкликаною в день, протягом якого відбулось погашення суми податкового боргу в повному обсязі без прийняття контролюючим органом рішення про скасування такої вимоги. Аналогічні підстави відкликання податкової вимоги визначені в пункті 1 розділу II Порядку №610. Відповідно до податкової вимоги від 01 серпня 2019 року №292407-17 у позивача станом на 31 липня 2019 року обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 69 286,87 грн. Доводи відповідача зводяться до того, що відповідно до даних інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу у платника податків позивача (податковий номер НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) у сумі 69 280,16 грн, який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих зобов`язань по податковій декларації про майновий стан і доходи від 25 квітня 2019 року №55178 з терміном сплати до 31 липня 2019 року. З матеріалів справи вбачається, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік з датою її подання 22 квітня 2019 року, позивачем визначено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно в сумі 120 625,20 грн. Відповідно до платіжного доручення від 26 липня 2019 року №338885664 позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 рік в сумі 120 625,20 грн. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що факт сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 120 625,20 грн відповідачем не заперечується. У відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката Драпака Дмитра Анатолійовича від 30 серпня 2019 року щодо структури податкового боргу позивача, визначеного у податковій вимозі від 01 серпня 2019 року №292407-17, відповідач у листі від 05 вересня 2019 року №31/АДВ/26-15-10-03-15 повідомив, що станом на 04 вересня 2019 року у позивача обліковується податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування (код платежу 11010500) в сумі 69 286,87 грн, який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих зобов`язань по податковій декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність від 28 квітня 2015 року №1500030919 в сумі 37 796,38 грн та пені 31 490,49 грн за період з 2014-2019 роки). Матеріали справи свідчать, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року у справі №640/4986/19 між тими ж сторонами про визнання протиправним та скасування повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14 лютого 2019 року №0054221304, яким зафіксовано порушення пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України та застосовано штраф у розмірі 20% грошового зобов`язання - 28 953,94 грн, встановлено наступні обставини: "За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, всі самостійно визначені грошові зобов`язання за період 2014-2017 роки позивачем сплачено у строки, визначені в пункті 179.7 статті 179 Податкового кодексу України. Разом із тим, за наслідками допущеної помилки у реквізитах платіжного доручення від 15.07.2015 №241944515, за позивачем обліковувалась заборгованість із сплати відповідного грошового зобов`язання, а всі наступні платежі зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення заборгованості попереднього періоду. Згідно з доводами позивача, що не спростовано відповідачем, аж до отримання акту перевірки від 21.01.2019 № 11/26-15-13-04-28, позивачу не було відомо про облік заборгованості у зв`язку із незарахуванням сплаченого податкового зобов`язання за 2014 рік через допущеної помилки у реквізитах платіжного доручення від 15.07.2015 №241944515. Разом із тим, враховуючи, що в силу приписів статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, тобто до 31 травня 2018 року, здійснення цієї перевірки в січні 2019 року, відповідачем пропущено строки застосування до позивача штрафних санкцій. Станом на 21.01.2019 камеральна перевірка проведена за межами трьох років, тобто поза межами строків позовної давності визначених у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. У силу статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виникає податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України права позивача були порушенні саме відсутністю підтвердження повідомлення позивача про факт виникнення у нього податкового боргу. Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2019 №0054221304.". Отже, вказаним рішенням встановлено, що відповідач не довів, що самостійно визначені грошові зобов`язання за період 2014-2017 роки позивачем не сплачено у строки, визначені пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, крім того, відповідач порушив строки застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності податкового боргу у позивача, підстав його виникнення та розміру станом на 31 липня 2019 року, визначеного у податковій вимозі від 01 серпня 2019 року №292407-17, у зв`язку з вказана вимога підлягає скасуванню. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків