Постанова 4855 № 640/1110/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1110/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що оскаржувана податкова вимога винесена контролюючим органом протиправно, у зв`язку із тим, що грошове зобов`язання не було узгоджене і не має статусу податкового боргу, з урахуванням похідного характеру рішення про опис майна у податкову заставу, останнє також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. До того ж, зазначала, що податкова вимога направлена позивачу на невірну адресу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста від 27.05.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Мотиви апеляційної скарги аналогічні тим, що були зазначені в позовній заяві. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України (надалі - КАС України). У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав. 11.11.2019 р. Головним управлінням ДПС у Київській області винесено вимогу про сплату податкового боргу №Ф-202027-55, якою повідомлено, що станом на 10.11.2019 року позивач має заборгованість у розмірі 17 000,00 грн. Рішенням Уповноваженої особи Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.11.2019 №1271 здійснено опис майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу. Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що податкова вимога про сплату податкового боргу №Ф-202027-55 від 11.11.2019 р. та рішення Уповноваженої особи Головного управління ДПС у Київській області від 06.11.2019 р. № 1271 є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. При цьому, відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, у той час як податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 4.1.175 п. 14 ст.14 ПК України). Згідно п. 59.1 та п. 59.3 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Крім того, відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Відповідно до пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Системний аналіз наведених вищезазначених норм дає підстави для висновку, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, тоді як податкова вимога може бути надіслана платнику податку тільки у разі наявності у нього податкового боргу, що також є умовою для прийняття рішення про опис майна платника податків у податкову заставу. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами фактичної перевірки позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000743201, яким нараховано штрафні санкції на суму 17 000,00 грн. На підставі несплати грошового зобов`язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем прийнято вимогу про сплату податкового боргу №Ф-202027-55 від 11.11.2019 та рішення від 06.11.2019 №1271 про опис майна у податкову заставу. Як стверджує позивач, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000743201 ним не отримувалось, отже, є неузгодженим. Однак, колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями позивача, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення вказаного податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення оскаржувані рішення 04.12.2019 р. були вручені «сину». Дана адреса є вірною та зазначена самим позивачем у позовній заяві як фактичне місце проживання. Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначив, що в розумінні ст. 58 ПК України податкове повідомлення - рішення було вручено належним чином. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази сплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням, як і докази скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення у судовому чи адміністративному порядку, відтак сума, визначена зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням є узгодженою. Щодо доводів позивача про те, що спірну податкову вимогу вона отримала із запізненням, оскільки з невідомих для неї причин, вона була направлена відповідачем за адресою: АДРЕСА_2 , хоча місце її фактичного проживання є: АДРЕСА_3 , колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з приписами ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася. Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України встановлено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення, яке вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Отже, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, не має нести ризик настання негативних наслідків такої поведенки. Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 року у справі № 826/17798/18. Як вбачається з Витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 24.09.2019 р. державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , номер запису 235900600002001003. Таким чином, на день формування податкової вимоги позивач не являлась фізичною особою-підприємцем. Відповідно до реєстраційних даних ІТС «Податковий блок» місце проживання ОСОБА_1 відповідно до даних ДРФО: АДРЕСА_4 . Згідно із п. 1 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.12.2013 р. № 779, фізичні особи зобов`язані надавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін. Зважаючи на те, що позивач не повідомив контролюючий орган про зміну своїх адресних даних, які вносяться до облікової картки щодо місця реєстрації, відповідно податкова вимога була направлена відповідачем за відомим місцем проживання позивача, а тому її слід вважати врученою належним чином. При цьому, колегія суддів зауважує, що вказана обставина не може свідчити про неузгодженість податкового боргу позивача та бути підставою для її скасування. З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів відхиляється посилання позивача на те, що працівниками Ржищівського відділення зв`язку помилково повідомлено за формою 22 а про необхідність отримання поштового повідомлення із надісланою податковою вимогою не позивача, а громадянку ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою, виданою начальником Ржищівського відділення зв`язку ОСОБА_3 від 11.03.2020 р. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкова вимога про сплату податкового боргу №Ф-202027-55 від 11.11.2019 та рішення Уповноваженої особи Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.11.2019 №1271 є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишення суду першої інстанції без змін, судові витрати відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України не підлягають перерозподілу та відшкодуванню. Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк