Ухвала КАС ВС № 826/24605/15

УХВАЛА 09 вересня 2020 року м. Київ справа № 826/24605/15 адміністративне провадження № К/9901/21352/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О. В., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 826/24605/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України третя особа без самостійних вимог - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України, в якому просила визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття наказ Державної фіскальної служби України від 28 жовтня 2015 року № 3484-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві, поновити позивача на посаді начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві з 28 жовтня 2015 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття наказ Державної фіскальної служби України від 28 жовтня 2015 року № 3484-о про звільнення позивача з посади начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві з 28 жовтня 2015 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року - без змін. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник в касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження вказує пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено усіх доводів і доказів відповідача. Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо зокрема: 1)суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Тобто з наведеної вище норми вбачається, що у разі посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржнику необхідно обґрунтувати також наявність інших підстав касаційного оскарження. Всупереч наведеному, відповідач в касаційній скарзі не зазначає та не обґрунтовує інших підстав передбачених передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Враховуючи вище наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку що в касаційній скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі конкретно визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 826/24605/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.В. Калашнікова