Ухвала КАС ВС № 826/25910/15

УХВАЛА 19 липня 2021 року м. Київ справа № 826/25910/15 адміністративне провадження № К/9901/25790/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просила: визнати протиправними дії ДФС України щодо припинення, укладеного з нею трудового договору та звільнення її з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області; визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 26 жовтня 2015 року за №3424-о про її звільнення із займаної посади та зобов`язати відповідача поновити її на займаній посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії ДФС України щодо припинення, укладеного з ОСОБА_1 трудового договору та звільнення її посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 26 жовтня 2015 року за №3424-о про звільнення ОСОБА_1 з 26 жовтня 2015 року з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області. Зобов`язано ДФС України поновлено позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Житомирській області. 12 липня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права в частині невирішення питання виплати середнього заробітку. Заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про звільнення позивача з органів ДФС на підставі Закону України "Про очищення влади". З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження заявником зазначено недотримання судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права. Представник ОСОБА_1 , зокрема, послався на те, що касаційна скарга подається на судове рішення у справі, яку, на його думку, суди помилково розглянули за правилами спрощеного позовного провадження, що, на думку представника заявника, свідчить про її віднесення до категорії справ незначної складності. Суд відхиляє такі аргументи щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки право суду обрати форму судочинства обмежене виключно приписами частини четвертої статті 12 КАС України. Тому розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не свідчить про віднесення такої справи до категорії малозначних. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та наведення прикладів правових позицій Верховного Суду України та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко