Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/88/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/88/20 пров. № А/857/5253/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Затолочного В. С., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання - Лутчин А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену головуючим суддею Гулкевич І.З. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,- В С Т А Н О В И В: 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2019 року № Ф-6284-52 про сплату 26539,26 грн боргу. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги залишено без розгляду. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до суду з вказаним позовом, оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу була отримана ним 13 грудня 2019 року. Крім цього, вказує, що судом першої інстанції не надавався йому строк для подання клопотання про поновлення строку звернення до суду. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін. В судове засідання з апеляційного розгляду справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом. При цьому ним не заявлено відповідного клопотання про поновлення строку звернення до суду. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Згідно з абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Таким чином, вказаними положеннями визначений порядок дій платника у випадку непогодження із отриманим рішенням про сплату недоїмки з єдиного внеску, згідно яких платник єдиного внеску може оскаржити вимогу (рішення) контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня отримання в адміністративному чи судовому порядку. Як встановлено з матеріалів справи, 06 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6284-52, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 26539,26 грн. Зазначена вимога отримана позивачем 09 грудня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24). Також з матеріалів справи вбачається, що до суду з зазначеним позовом позивач звернувся лише 24 грудня 2019 року, направивши позовну заяву поштою, не порушуючи питання про поновлення строку звернення до суду. З огляду на викладене, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та не заявлено відповідного клопотання про поновлення строку звернення до суду, не надано доказів поважності причин його пропуску, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про отримання ним вимоги про сплату боргу саме 13 грудня 2019 року, оскільки вони не підтверджені жодним доказом, а тому є голослівними. Натомість, позивачем не спростовані обставини отримання ним вимоги 09 грудня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.24). Покликання позивача на неможливість подання клопотання про поновлення строку звернення до суду, так як судом не подавався для цього відповідний строк, суд вважає безпідставними, оскільки, позивачем було отримано подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, на спростування доводів якого позивачем у відповіді на відзив (а.с.43-44) зазначено, що строк звернення до суду з вказаним позовом не пропущено. Разом з тим, слід зазначити, що за приписами частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позову без розгляду не позбавляє особу можливості повторного звернення до суду з таким позовом та наведення, у випадку пропуску строку звернення до адміністративного суду, обґрунтування причин його пропуску та доводів щодо їх поважності з наданням належних доказів. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/88/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді В. С. Затолочний Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 09.09.2020