Постанова 4857 № 1.380.2019.005979

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005979 пров. № А/857/5199/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., з участю секретаря Юник А.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Добровольської Ю.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання незаконними і скасування вимоги про сплату боргу та постанови, стягнення моральної шкоди, суддя в 1-й інстанції - Гулик А.Г., час ухвалення рішення - 12.03.2020 року, 12:35 год, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 17.03.2020 року, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач 2) про визнання незаконними і скасування вимоги про сплату боргу та постанови, стягнення моральної шкоди. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позовна заява залишена без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати як незаконне. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не дослідив у повній мірі докази, які свідчать про відсутність пропуску строку на звернення до суду та прийняв необгрунтоване рішення, оскільки до 03.08.2019 року позивач перебував на лікуванні, а тому не міг оскаржити вимогу та постанову. Крім того, позивач скористався досудовим регулюванням спору, а тому строки на оскарження мають рахуватись з дня вручення рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги. Також зауважує, що відповідачами пропущено всі строки для винесення оскаржуваної вимоги та відкриття виконавчого провадження. Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній та просить скасувати оскаржуване рішення. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, зазначивши що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. Просить залишити його без змін. Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів. Судом встановлено, що позивач оскаржує вимогу про сплату боргу від 12.02.2019 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2019 року. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Аналіз ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, ПК України дають можливість дійти висновку, що строк звернення до суду з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) становить 10 календарних днів з дня надходження такої вимоги до позивача. Вказане сторонами не оспорюється. Згідно матеріалів справи, оскаржувану вимогу отримано позивачем 12.03.2019 року (а.с. 103-104). Таким чином, строк на оскарження такої сплив 22.03.2019 року. Позивач заперечує про отримання податкової вимоги у березня 2019 року, зазначаючи, що повідомлення про вручення поштового відправлення містить ознаки підробки. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що доказів протилежного позивачем не надано, а всі його заперечення є голослівними. Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження, то як вбачається з матеріалів справи, її вручено за адресою вул. Козацька, 6, м. Старий Самбір, Львівська область 27.07.2019 року (а.с. 161-162). Проте, апеляційний суд враховує зауваження позивача про неможливість отримання ним вказаної постанови з огляду на довідку, яка свідчить про те, що з 14.07.2019 року по 03.08.2019 року останній знаходився на лікуванні в медичному центрі м. Хмільник (а.с. 12). Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість врахування зазначеної довідки та бере до уваги зауваження позивача про те, що вказане повідомлення отримано його дружиною. Таким чином, суд враховує час перебування позивача на лікуванні та рахує строк на оскарження з 03.08.2019 року. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження сплив 13.08.2019 року. Колегія суддів не бере до уваги заперечення позивача про досудове регулювання спору з огляду на наступне. В матеріалах справи є скарга від 08.08.2019 року на вимогу про сплату боргу (а.с. 14-15). У цій скарзі позивач зазначає, що просить розцінювати її як адвокатський запитв порядку, передбаченому ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до ч.1 ст. 24 вищенаведеного закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Таким чином, по суті позивач звернувся із запитом на інформацію, а не скаргою на дії посадових осіб, а тому розцінювати адвокатський запит як спробу досудового врегулювання спору немає підстав. Відповідно, отримувачі такого запиту не розглядали його як скаргу, а надавали інформацію про прийняті щодо позивача рішення, як цього вимагає законодавство. Також в матеріалах справи містяться й інші адвокатські запити щодо скасування оскаржуваних рішень, проте розцінювати їх як скарги правових підстав немає. Оскільки з позовом до суду позивач звернувся у листопада 2019 року, то десятиденний строк на оскарження вимоги та постанови є пропущений. З наданих позивачем пояснень не вбачається поважних причин пропуску такого, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не подавалось та судом не вирішувалось. Колегія суддів зазначає, що право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстав неможливості звернення до суду у встановлений законодавством строк з часу, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, суду не надано. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність залишення без розгляду позовних вимог. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 122,123,308,310,312,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 1.380.2019.005979 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 01 липня 2020 року