Постанова 4851 № 589/23/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2020 р. Справа № 589/23/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.06.2020 (суддя Литвинко Т.В., 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 63) по справі № 589/23/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Сумській області Черкашина Андрія Михайловича, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача серії ДПО 18 № 769297 від 20.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.06.2020 замінено первісного відповідача старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Сумській області Черкашина Андрія Михайловича на належного відповідача Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.06.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки до адміністративного позову не додано жодних доказів перевезення небезпечного вантажу. Крім того зазначив, що оскаржувана постанова не містить визначених та обов`язкових реквізитів, передбачених ч.3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом №1395 від 07.11.2015, а саме відсутні відомості про те, яким технічним засобом здійснено фото - відеозапис. Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2019 року страшним інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Сумській області Черкашиним А.М. складено постанову серії ДПО18 №769297 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Згідно постанови, ОСОБА_1 20 грудня 2019 року о 06:30 год. по вул. Привокзальній, 2 в м. Шостка керував транспортним засобом - автомобілем «МАЗ5337 АЦ-9», номерний знак НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 ,2 номерний знак НОМЕР_3 , який здійснює перевезення небезпечного вантажу, без свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу, тим самим допустив порушення п.9.3 розділу І «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів» затверджених Наказом МВС України від 04.08.2018 року №656./а.с.4/ Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано належні та допустимі докази на обґрунтування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. У відповідності до ст. 18 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 і 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються органами Національної поліції. Статтею 19 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Згідно ст. 20 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів», перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. Відповідно до п.п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 року № 1306 за спеціальними правилами здійснюється зокрема дорожнє перевезення небезпечних вантажів. Правила перевезення небезпечних вантажів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 року №656, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.2018 року за №1041/32493 (далі по тексту Правила №656). У відповідності до п. 9 Правил №656, при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи: свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил (свідоцтво має бути стандартного формату А4 (210 х 297 мм), білого кольору з рожевою діагональною смужкою). Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають зокрема справи про адміністративні правопорушення: правил перевезення вантажу. Приписами ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону України "Про Національну поліцію" надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Відеозапису фіксації виявленого адміністративного правопорушення ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення. На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду першої інстанції відповідачем було надано подорожній лист вантажного автомобіля №144 від 20 грудня 2019 року Разом з тим, колегія суддів зазначає, у графі «особливі відмітки» подорожнього листа вантажного автомобіля №144 від 20 грудня 2019 року вказано, що цистерна порожня. Жодних доказів, що підтверджували наявність небезпечного вантажу у цистерні автомобіля під час його зупинки за вимогою працівника патрульної поліції відповідачем не надано. Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.132-1 КУпАП, не долучено до матеріалів справи. Посилання суду першої інстанції на перевезення позивачем дизельного пального ємністю 140 літрів є помилковим, оскільки зазначене дизельне паливо було видано ОСОБА_2 на маршрут руху транспортного засобу. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному прав, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятої ним постанови серії ДПО № 769297 від 20.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.06.2020 по справі № 589/23/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позовов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №769297 від 20.12.2019 року. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,ДПО18 №769297 від 20.12.2019 року -закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов