Постанова 4856 № 686/3025/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/3025/20 Головуючий у 1-й інстанції: Демінська А.А. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 30 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції інспектора роти №3 лейтенанта поліції Химича Дмитра Вікторовича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови серії ДП18 №542637 від 20 грудня 2019 року про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.8 Правил дорожнього руху, не ввімкнення ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позов задоволено. Постанову від 20.12.2019 року, винесену інспектором роти № 3 взводу № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Химичем Д.В., серії ДП18 № 542637 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. При цьому звертає увагу суду на те, що оскільки ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, відповідальність за його неввімкнення передбачена саме ст. 122 КУпАП. Крім того, наголошує на нормативно закріпленому обов`язку водія рухатися у період з 01 жовтня по 01 травня з увімкненими денними ходовими вогнями або ближнім світлом фар поза межами населених пунктів. Підкреслює, що факт порушення Позивачем Правил дорожнього руху підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом та не заперечується останнім. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати , виходячи з такого. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2019 року Інспектором поліції складено постанову серії ДП18 №542637 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо позивача. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 20.12.2019 року о 10.20 керував транспортним засобом «TOYOTA CAMRY» НОМЕР_1 на 346 км а/д М -12 за межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України. На нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штраф у сумі 425 грн. (а.с. 5). Не погодившись із оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові позивачеві не поставлено в вину порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, то склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, в діях позивача відсутній. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 2ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного прозїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п"яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за: порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно п. 9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору. Тобто, перелік попереджувальних сигналів у розумінні Правил дорожнього руху є вичерпним. При цьому, на переконання судової колегії, у розумінні положень абз. 1 п. 9.8 ПДР України увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальними сигналами тільки під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається: у колоні; на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; на транспортному засобі, що буксирує; у тунелях. Інших випадків віднесення ближнього світла фар у світлу пору доби до попереджувальних сигналів не передбачено. Абзацом 2 пункту 9.8 ПДР України визначено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Пунктом 19 ПДР передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами. Згідно із цим пунктом у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені - фари ближнього (дальнього) світла. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його неввімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Неврахування судом першої інстанції вказаних обставин, а також неправильне визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зумовило ухвалення помилкового рішення про скасування оскаржуваної постанови. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.8 ПДР, оскільки він, 20.12.2019 о 10:20 год. керував автомобілем без увімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом. Факт правопорушення підтверджено відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського. Слід зазначити, що позивачем не оспорюється сам факт порушення правил дорожнього руху, а його незгода з прийнятою постановою зумовлена незгодою із кваліфікацією прапвопорушення за ч.2 ст.122 КУПАП. Як вже було зазначено , пунктом 9.8 ПДР встановлено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було порушено ч.2 ст.122 КУпАП через недодержання вимог ПДР, що проявилося у керуванні транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкнених денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла. Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача щодо неправильної кваліфікації вчиненого ним правопорушення, позаяк такі не мають жодного об`єктивного обґрунтування, оскільки саме ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами. Згідно п.1.10 ПДР, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів. Правило п. 9.8 фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП, а не за ст.125 цього Кодексу, як вважає позивач. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що не виконання позивачем вимог щодо ввімкнення денних ходових вогнів або ближнього світла фар під час руху транспортного засобу поза населеним пунктом, та, як наслідок порушення вимог п. 9.8 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про помилковість посилання суду на те, що у межах спірних правовідносин увімкнені денні ходові вогні чи ближнє світло фар поза межами населених пунктів у період з 1 жовтня по 1 травня належать до попереджувальних сигналів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині задоволення позовних вимог порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи . У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити , а рішення суду - скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у позові з підстав, викладених в постанові суду апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції інспектора роти №3 лейтенанта поліції Химича Дмитра Вікторовича задовольнити повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати. Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції МВС України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - в і д м о в и т и. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.