Постанова 4857 № 608/591/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 608/591/20 пров. № А/857/14686/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М., за участі секретаря судового засідання Гербут Н.М., позивач: не з`явився відповідач: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2020 року у справі № 608/591/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 УПП Пец Михайла Олександровича, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 11.03.2020 року ДП 18 № 643099, суддя в 1-й інстанції Парфенюк В.І., час ухвалення рішення 09:31 год., місце ухвалення рішення - м. Чортків, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом Інспектора роти №1 УПП Пец Михайла Олександровича, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 11 березня 2020 року ДП18 № 643099. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2020 року о 13-ї годині 31 хвилина він керував автомобілем «АУДІ 100», державний номер НОМЕР_1 , у напрямку з м. Тернопіль до м. Львів, не порушуючи Правил дорожнього руху. Вказує, що в автомобілі були увімкнені денні ходові вогні, під час розгляду справи вимагав у до Інспектора роти №1 УПП ОСОБА_2 ознайомити його з доказами скоєного правопорушення, проте доказів йому надано не було. При цьому, поліцейський виніс постанову, не дослідивши доказів, не відібрав пояснення від особи, яка притягується до відповідальності, проігнорував його повідомлення, про те, що він очікує адвоката, чим порушив права, передбачені ст. 268 КУпАП; в постанові неправильно вказано час скоєння правопорушення та власника транспортного засобу; не вказано підпункт, який він порушив. Позивач стверджує, що за вказане правопорушення передбачено відповідальність за ст. 125 КУпАП. Вважає, що жодних доказів щодо вчинення ним правопорушення в постанові не наведено та в інший спосіб не задокументовано, переконання чи звинувачення працівника поліції не можуть вважатися доказом за відсутності будь-яких інших доказів, передбачених чинним законодавством. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову серії ДП18 № 643099 від 11 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - управління патрульної поліції в Тернопільській області понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3 900 (три тисячі дев`ятсот) гривень, яка була йому надана відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 12 березня 2020 року. Не погодившись з прийнятим рішенням Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції ухвалено рішення без повного з`ясування обставин у справі, а саме апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправильної кваліфікації вчиненого правопорушення, позаяк такі не мають жодного об`єктивного обгрунтування, оскільки ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 11 березня 2020 року о 13 год. 56 хв. на 34 км автодороги М09 «Тернопіль - Львів - Рава-Руська», позивач керуючи транспортним засобом, при зміні напрямку руху не увімкнув фари ближнього світла поза населеним пунктом, а при перевірці документів не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, 11 березня 2020 року інспектор роти № 1 батальйону УПП у Тернопільській області ДПП лейтенант поліції Пец М.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 643099, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Вважаючи постанову, винесену інспектором роти № 1 батальйону УПП у Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Пец М.О. незаконною, позивач звернувся з позовом до суду про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушення позивачем вимог п.9.8 ПДР, що полягає у русі автомобіля без увімкнених фар в режимі ближнього світла поза населеним пунктом, не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку. Суд також дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки згідно обставин, встановлених у судовому засіданні, відповідач не вимагав пред`явлення полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного проїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за: порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (надалі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пункту 9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору. Тобто, перелік попереджувальних сигналів у розумінні Правил дорожнього руху є вичерпним. Згідно п.1.10 ПДР України, денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів. Правило п. 9.8 фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом. При цьому, на думку колегії суддів, у розумінні положень абз. 1 п. 9.8 ПДР України увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальними сигналами тільки під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається: у колоні; на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; на транспортному засобі, що буксирує; у тунелях. Інших випадків віднесення ближнього світла фар у світлу пору доби до попереджувальних сигналів не передбачено. Абзацом 2 пункту 9.8 ПДР України визначено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Згідно спірної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, зокрема, за керування автомобілем без увімкненого ближнього світла фар та не пред`явлення полісу обов`язкового страхування на вимогу поліцейського. Суд звертає увагу, що позивач не заперечив того, що він керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар, вказуючи на те, що в автомобілі увімкнені денні ходові вогні, разом з тим не погодився з кваліфікацією інкримінованого йому правопорушення. На переконання позивача, такі дії щодо керування автомобілем без увімкненого світла ближніх фар слід кваліфікувати за ст. 125 КУпАП, яка передбачає відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, та тягнуть за собою попередження. Однак, як вже було зазначено, пунктом 9.8 ПДР встановлено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а отже твердження позивача про безпідставність застосування даної норми є необґрунтованим. Доводи позивача, що відповідач повинен був застосувати вимоги ст. 125 КУпАП, якою передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки в постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 760/4739/17 зазначено, що за аналогічне правопорушення передбачена відповідальність, згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 17.05.2018 по справі №726/786/17 та від 07.02.2018 по справі №285/1619/17. Щодо посилання позивача на відсутність доказів вчинення ним правопорушення, то суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач у позовній заяві та доданого до заяви диску із відеозаписом визнає про керування ним транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар та зазначає, що оскільки під час руху у автомобілі були увімкнені денні ходові вогні, правил дорожнього руху не порушував. Надаючи правову оцінку відеозапису, який наявний в матеріалах справи, колегія суддів наголошує на тому, що із переглянутого відео встановлений факт того, що ОСОБА_1 підтверджує, що керуючи автомобілем, у світлу пору доби поза населеним пунктом рухався без увімкнених фар ближнього світла, тобто з порушенням п.п. 9.8 ПДР України. Суд також бере до уваги те, що інспектор патрульної поліції звертав увагу позивача на те, що увімкнені денні ходові вогні на автомобілі, не передбачені конструкцією транспортного засобу яким керує позивач, а самовільне встановлення таких прирівнюється до переобладнаного транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Колегія суддів звертає увагу, що не виконання позивачем вимог щодо ввімкнення ближнього світла фар під час руху транспортного засобу поза населеним пунктом, та, як наслідок порушення вимог п. 9.8 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про помилковість посилання суду на те, що у межах спірних правовідносин увімкнені денні ходові вогні чи ближнє світло фар поза межами населених пунктів у період з 1 жовтня по 1 травня належать до попереджувальних сигналів. Також частиною 1 ст. 126 КУпАП регламентовано, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, а тому колегія суддів вважає за потрібне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2020 року у справі № 608/591/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 УПП Пец Михайла Олександровича, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 11.03.2020 року ДП 18 № 643099 - відмовити . Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. (стаття 272 КАС). Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року.