Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 302/430/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 302/430/24 пров. № А/857/27612/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Матковської З.М., за участі секретаря судового засідання Прачук І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року (суддя Сидоренко Ю.В., смт. Міжгір`я) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Інспектор відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександр Володимирович про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у квітні 2024 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Інспектор відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександр Володимирович, в якому просила скасувати постанову серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перед початком руху вона, дотримуючись ПДР України, перевірила справність автомобіля. Вважає, що фара могла перестати працювати під час руху транспорту, а в умовах добре освітлених вулиць селища вона могла не помітити цієї несправності. Позивачка вважає винесену відносно неї постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, так як Правил дорожнього руху вона не порушувала, інспектором при винесенні постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності було порушено вимоги ст.ст. 278,279 та 268 КУпАП. Накладення на неї стягнення у виді штрафу вважає безпідставним, посилаючись на те, що наведені в постанові факти не відповідають дійсності та вимогам Закону, а тому постанова винесена з істотним порушенням вимог КУпАП та її прав, як водія та громадянина, а тому підлягає скасуванню як протиправна. Вважає, що працівник поліції дійшов передчасного висновку про її винуватість, вказавши, що на керованому нею автомобілі непрацююча ліва фара в режимі ближнього світла. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що інспектор поліції не роз`яснив права, хоч це передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 07.11.2015. Вказує, що поліцейський не повідомив про право замінити непрацюючу лампу на місці зупинки або про те, що позивач має право рухатися до місця заміни лампи з включеною світловою аварійною сигналізацією. Вказує, що з відеозапису видно, що поліцейським при складанні протоколу не роз`яснив права та обов`язки. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 28.03.2024 Інспектор відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександр Володимирович винесена постанова серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.12-13,27). У змісті оскаржуваної постанови зазначається, що 28 березня 2024 року о 19-31 год., рухаючись по вулиці Шевченка в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 , в якого не горіла ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушила вимоги пункту 31.4.3.в Правил дорожнього руху України керування транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами, не горить ліва фара в темну пору доби та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП (а.с.27). Не погоджуючись із винесеною постановою позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення винесена особою правомочною на прийняття таких рішень, з дотриманням вимог чинного законодавства, обґрунтовано. Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюється ПДР. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. На підтвердження події правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи відеозапис події за участю водія ОСОБА_1 та на яких повно та детально зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, зокрема містять фіксацію на ділянці дороги по вул.Шевченка в селищі Міжгір`я транспортного засобу марки FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 , на якого не працює ліва фара в режимі ближнього світла. Та на пропозицію працівника поліції пересвідчитись у вказаній несправності, водій ОСОБА_1 вийшла з даного автомобіля та безпосередньо на місці зупинки переконалася у цій несправності, підтвердивши даний факт. Вказані обставини та виявлені працівником поліції несправності водієм ОСОБА_1 не оспорювалися, про намір усунення цих несправностей автомобіля на місці зупинки, водієм не пропонувалося, що спростовує викладені ОСОБА_1 обґрунтування. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Частина друга статті 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність, окрім іншого, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі-міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Відповідно до ст.14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху України (надалі ПДР України). У відповідності до п.1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил Пунктом 31.1 ПДР України унормовано, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Пунктом 31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. В свою чергу, частиною ч.1 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. На обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем надано відеозапис з відеореєстратора, закріпленого на форменому одязі поліцейського, та вказаний оптичний диск було безпосередньо досліджено судом. Аналізуючи такий, вбачається в діях водія ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, оскільки на час зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , в транспортному засобі не горіла ліва фара ближнього світла, що власне ОСОБА_1 і підтвердила на відеозаписі та зазначила, що за день до вчинення адміністративного правопорушення така горіла, а станом на час зупинки - ні. Таким чином, невиконання особами, які у розумінні чинного законодавства є водіями транспортних засобів, обов`язку, що передбачений у п.31.1 ПДР України має наслідком адміністративну відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року складена інспектором СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович О.В. у відповідності до вимог ст.283 КУпАП із відображенням всіх необхідних відомостей, а також форми та бланку, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 (Додатки 5, 12). Колегія суддів дійщла висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення винесена особою правомочною на прийняття таких рішень, з дотриманням вимог чинного законодавства, обґрунтовано, а тому підстав для її скасування немає. Доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2024 року у справі №302/430/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська Повне судове рішення складено 17.12.24