Постанова 4855 № 826/13097/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13097/18 Головуючий у 1 інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Горяйнова А.М. Мєзєнцева Є.І. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив: - визнати бездіяльність Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 червня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900 га, яка розташована по АДРЕСА_1 - протиправною; - скасувати рішення 31 сесії 7 скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900га, яка розташована по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області; - зобов`язати Дмитрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на черговій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 червня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900га, яка розташована по АДРЕСА_1 в селі Мила Києво-Святошинського району Київської області; - зобов`язати Дмитрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати звіт щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 червня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900га, яка розташована по АДРЕСА_1 ; - стягнути з Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення 31 сесії 7 скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900га, яка розташована по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області; Зобов`язано Дмитрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на черговій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 червня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900га, яка розташована по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області; Зобов`язано Дмитрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати звіт щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 червня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900га, яка розташована по АДРЕСА_1 в селі Мила Києво - Святошинського району Київської області . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу та стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 13 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 29 липня 2020 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Татунець Владислава Вікторовича надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 07 червня 2018 року було направлено на адресу Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,14900 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області. 27 липня 2018 року ОСОБА_1 отримано від Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відповідь №447, відповідно до змісту якої, у задоволенні вимог позивача, викладених у його зверненні відмовлено. Не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що єдиною підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Також, суд першої інстанції зазначив, що Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області у своєму рішенні послалася на наявність рішення міської ради про відведення зазначеної земельної ділянки іншій особі, проте, не надала жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив, що бажана земельна ділянка знаходиться у приватній власності третьої особи. Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів понесення ним взагалі будь-яких судових витрат, у зв`язку з чим, відсутні підстави для їх стягнення з відповідача. Так, апелянт зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу є незаконним, оскільки, їх понесення підтверджено належними доказами. Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Матеріали справи свідчать, що 08 квітня 2019 року представником ОСОБА_1 - Татунець Владислава Вікторовича на адресу суду першої інстанції була надіслана заява про приєднання доказів, до якої долучено: Договір про надання правової допомоги адвоката від 05 червня 2018 року №17/18, Акт здачі-прийняття наданих послуг від 01 квітня 2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №24 від 01 квітня 2019 року. Згідно Акту здачі-прийняття наданих послуг від 01 квітня 2019 року, позивачу надані наступні послуги правової допомоги: опрацювання нормативно-правової бази щодо спірних правовідносин (вартість 500,00 грн.), підготовка та складання адвокатського запиту №17/07-2018 від 27 липня 2018 року (вартість 500,00 грн.), відправка адвокатського запиту №17/07-2018 від 27 липня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) (вартість 50,00 грн.), підготовка та складання адвокатського запиту №10/08-2018 від 07 серпня 2018 року (вартість 500,00 грн.), відправка адвокатського запиту №10/08-2018 від 07 серпня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) (вартість 50,0 грн.), підготовка та складання адміністративного позову від 14 серпня 2018 року (вартість 1500,00 грн.), відправка адміністративного позову від 14 серпня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) (вартість 50,00 грн.), підготовка та складання заяви про усунення недоліків 10 вересня 2018 року(вартість 500,00 грн.), відправка складання заяви про усунення недоліків 10 вересня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) (вартість 50,00 грн.), підготовка та відправка апеляційної скарги від 19 жовтня 2018 року (вартість 2000,00 грн.), відправка поштою апеляційної скарги від 19 жовтня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) (вартість 50,00 грн.), підготовка та складання заяви про розгляд справи у відсутність від 11 грудня 2018 року (вартість 300,00 грн.) (а.с. 81). Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI). Відповідно до частини 1 статті 26 вищевказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Частиною 5 статті 27 Закону №5076-VI передбачено, що зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні правові норми передбачені Правилами адвокатської етики, затверджені Установчим З`їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року. За приписами ч. 2 ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та Татунець Владиславом Вікторовичем (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги адвоката від 05 червня 2018 року №17/18 (далі - Договір №17/18) (а.с. 80). Вищезазначеним Договором визначено предмет договору та його дію. Зокрема, відповідно до частини 2 розділу: Предмету договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у справах з адміністративно-правових відносин. Абзацом 2 частини 4 розділу: Предмету договору визначено, що для виконання повноважень, передбачених цим договором, Адвокат наділяється правом подання та підпису всіх процесуальних та інших документів, заяв, клопотань, апеляційних та касаційних скарг та звернень у всі судові, державні установи та організації, необхідних для виконання наданих йому повноважень, правом знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, отримувати необхідні довідки та документи, копії процесуальних документів, а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством для такого роду повноважень. Згідно ч.ч. 1-3 розділу «Дія договору» Договору №17/18, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Клієнтом та Адвокатом та його скріплення печаткою Адвоката і діє до моменту його розірвання. Якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Клієнта та Адвоката, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Клієнтом та Адвокатом відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у чинному в Україні законодавстві. Колегія суддів наголошує на тому, що у Договорі №17/18 відсутні положення, які б передбачали, що надання адвокатом Татунець В.В. позивачеві професійної правничої допомоги здійснюється на платній основі. Також, у вищевказаному Договорі відсутні положення, які б визначали порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. При цьому, в матеріалах справи відсутня та позивачем не надана будь-яка додаткова угода до Договору №17/18 від 05 червня 2018 року, якою б сторони визначили порядок обчислення розміру гонорару адвоката. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19 зазначив наступне: «підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо». Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. З огляду на зазначене, доводи апелянта про необхідність стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, Договором про надання правової допомоги адвоката від 05 червня 2018 року №17/18 не передбачено порядок обчислення розмір гонорару адвоката, встановлення його розміру та порядку сплати, що унеможливлює визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню за рахунок відповідача. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Горяйнов А.М. Мєзєнцев Є.І. Повний текст постанови виготовлено 30.07.2020 р.