Постанова 4854 № 540/65/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/65/20 Категорія: 104000000 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Місце ухвалення: м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А. І. - Ступакової І. Г. при секретарі - Черкасовій Є.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказів Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мін`юсту, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 16.04.2019 року за протоколом № 81/04/19 в частині застосування до ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; - визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 07.06.2019 року №2178/7 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження"; - визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 16.05.2019 року за протоколом № 82/05/19 в частині застосування до ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); - визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 21.06.2019 року №1906/5 "Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)"; - зобов`язати Мін`юст видалити запис з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про припинення повноважень позивача, як арбітражного керуючого та поновити дію Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №989 від 27.06.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач згідно свідоцтва від 26.04.2013 року здійснював діяльність арбітражного керуючого. У серпні 2019 року йому стало відомо про наявність відомостей на сайті Мін`юсту про припинення його діяльність як арбітражного керуючого у зв`язку з накладенням дисциплінарних стягнення. Позивач вважає оскаржені рішення та накази протиправними унаслідок порушення порядку проведення планової перевірки його діяльності як арбітражного керуючого, невідповідності висновків акту про відмову в проведенні перевірки дійсним обставинам, відсутності законних підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, неправомірного застосування дисциплінарних стягнень, порушення порядку розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, недотримання принципу пропорційності і розумності при обранні видів дисциплінарних стягнень. Позивач також зауважив, що відповідальність за непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації 1 раз на 2 роки встановлена наказом Мін`юсту, який набрав чинності 28.09.2018 року, тому накладення на будь-якого арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення за непроходження підвищення кваліфікації може бути застосоване не раніше ніж через 2 роки після введення в дію такої підстави, а саме з 28.09.2020 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Мін`юст подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що інформація про графіки планових перевірок арбітражних керуючих є публічною та відкритою, публікується заздалегідь, а тому позивач не був позбавлений права у будь-який час ознайомитися з такою інформацією, при цьому відповідачем дотримано вимоги пункту 2.7 Порядку №1284/5 та повідомлено позивача про проведення перевірки за адресою вказаною позивачем в реєстрі арбітражних керуючих у поданій звітності. Апелянтом також вказано, що вся кореспонденція направлялася позивачу, що підтверджується витягом з журналу обміну вихідної кореспонденції Мін`юсту, водночас апелянт не несе відповідальності за організацію дій об`єктів поштового зв`язку, а тому невиконання працівниками поштового відділення свої обов`язків під час вручення поштового відправлення, згідно Правил надання послуг поштового зв`язку не може свідчити про протиправність дій відповідача. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що Порядком формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України не передбачена процедура поновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого як і порядок видалення з такого реєстру запису про анулювання свідоцтва, а отже відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до норм законодавства. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Мін`юсту №765/5 від 26.04.2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №989 від 27.06.2013 року Наказом Мін`юсту від 29.12.2018 року № 4823/7 було затверджено План перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на І квартал 2019 року, до якого включено і арбітражного керуючого ОСОБА_1 ГТУЮ у Херсонській області видано голові та члену комісії, відповідно начальнику та головному спеціалісту відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Херсонській області Чесноку О.В. і Литвинчук Т.О. доручення від 11.02.2019 року №3 на проведення у строк з 26 лютого по 07 березня 2019 року планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо дотримання арбітражним керуючим кваліфікаційних та організаційних вимог діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), дотримання інших спеціальних вимог до арбітражних керуючих незалежно від стадії процедури банкрутства, а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства. Місцем проведення перевірки визначено офіс арбітражного керуючого за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд.30, що розміщений у Єдиному реєстрі підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. 13 лютого 2019 року на вказану адресу надіслано повідомлення про проведення планової виїзної перевірки від 11.02.2019 №3, яким ОСОБА_1 було зобов`язано забезпечити умови для проведення перевірки та у термін до 26.02.2019 року надати комісії пояснення та копії документів, які підтверджують дотримання арбітражним керуючим кваліфікаційних та організаційних вимог діяльності арбітражних керуючих (керуючих санацією, розпорядників майна, ліквідаторів), дотримання інших спеціальних вимог до арбітражних керуючих незалежно від стадії процедури банкрутства, шляхом їх подачі до ГТУЮ у Херсонській області. Згідно копії рекомендованого повідомлення поштове відправлення №7350103128796 вручено 15 лютого 2019 року. Станом на 26 лютого 2019 року арбітражним керуючим ОСОБА_1 документів стосовно предмету перевірки до ГТУЮ у Херсонській області надано не було. Виїздом комісії з перевірки за місцем знаходження офісу арбітражного керуючого встановлена знаходження юридичної фірми "Саммит", офіс арбітражного керуючого відсутній про що було складено акт про відмову в проведені перевірки діяльності арбітражного керуючого від 26.02.2019 року № 4. 27.02.2019 року зазначений акт було надіслано позивачу, якій 04.03.2019 року його отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7350103320743. На підставі зазначеного акту ГТУЮ у Херсонській області на надіслало Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Мін`юсту пропозицію від 28.02.2019 року за вих. № 5-1/708 щодо внесення до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Мін`юсту розглянуто цю пропозицію та внесено Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 1242 від 12.03.2019 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. За результатом розгляду якого дисциплінарною комісією прийнято рішення, оформлене протоколом від 16.04.2019 року №81/04/19, про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. На підставі протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 16.04.2019 року №81/04/19 Мін`юстом прийнято наказ від 07.06.2019 року №2175/7, яким на арбітражного керуючого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. В подальшому Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Мін`юсту внесено Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 1265 від 26.04.2019 року про накладення за фактами непроходження підвищення кваліфікації на арбітражних керуючих згідно з доданим переліком дисциплінарних стягнень. Рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформленим протоколом від 16.05.2019 року №82/05/19, вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), з урахуванням протоколу Дисциплінарної комісії від 16.04.2019 року №81/04/19. Надалі Дисциплінарною комісією внесено до Мін`юсту подання №953 від 16.05.2019 року про накладення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації, зокрема позивача, дисциплінарних стягнень у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). На підстав зазначеного подання та протоколу Мін`юстом видано наказ від 21.06.2019 року №1906/5 яким зокрема анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №989 від 27.06.2013 року, видане ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаними рішеннями та наказами, позивач оскаржив їх до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення, оскільки відповідачем порушено норми законодавства в частині процедури винесення оскаржуваних наказів та рішень. Надаючи правову оцінку висновками суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає наступне. Згідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На час виникнення спірних правовідносин вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ). У розумінні статті 1 вказаного Закону, арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Частиною третьою статті 98 Закону №2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Статтею 105 Закону №2343-XII визначено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Згідно до частини першої статті 106 Закону №2343-XII планові перевірки здійснюються за певний період не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб`єкта, щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов`язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи. Відповідно до частини другої статті 107 Закону №2343-XII арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Дисциплінарна комісія, у свою чергу, розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом (стаття 108 Закону №2343-ХІІ). Приписи статті 109 Закону №2343-XII визначають дисциплінарні стягнення, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а саме: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Процедура здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих регламентована Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5 (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок контролю). Пунктом 2.7. цього Порядку визначено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п`ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством. Згідно пункту 2.15 Порядку контролю повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв`язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов`язкової звітності. Відповідно до підпункту 2.15.2 пункту 2.15 цього ж Порядку арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Пунктом 4.7 Порядку контролю передбачено, що при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки у двох примірниках та перевірка закінчується в момент встановлення факту відмови. Згідно з підпунктом 4.7.1. пункту 4.7 Порядку контролю відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважається: відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки; безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю; ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим; безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого. За приписами підпункт 4.7.4 пункту 4.7 Порядку контролю акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін`юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід`ємною частиною. Як вбачається з матеріалів справи, в основу оспорюваних у даній справі рішення Дисциплінарної комісії та наказу Мін`юсту щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження покладено висновки про порушення позивачем вимог пункту 2.10.6 Порядку №1284/5 - не забезпечення арбітражним керуючим належні умови для проведення виїзної перевірки і роботи членів комісії. А саме, належним чином обізнаний про проведення планової перевірки ОСОБА_1 документів стосовно предмету перевірки до ГТУЮ не надав та на момент проведення перевірки за адресою знаходження був відсутній. Наведені обставини в силу абзаців 2-4 підпункту 4.7.1 пункту 4.7 Порядку контролю стали підставою для складення акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки та внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Суд першої інстанції скасовуючи вищезазначені рішення Дисциплінарної комісії та наказ Мін`юсту виходив з того, що ОСОБА_1 не вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином. Проте, колегіям суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних обставин. Як зазначалося вище, приписами частини першої статті 106 Закону №2343-XII встановлено, що планові перевірки здійснюються у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов`язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Відповідно до підпункту 2.15.2 пункту 2.15 Порядку контролю арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Відповідачем надано суду рекомендоване повідомлення про вручення адресатом 15.02.2019 року повідомлення про проведення перевірки. Адреса та прізвище отримувача рекомендованого повідомлення: 73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд.30, ОСОБА_1 . Згідно даних Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, офіс арбітражного керуючого ОСОБА_1 знаходиться за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд.30. Пунктом 6.1 розділу VI Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом від 15.03.2013 № 447/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 березня 2013 р. за № 431/22963 унормовано, що арбітражний керуючий зобов`язаний мати для здійснення своєї діяльності офіс. Арбітражний керуючий може мати лише один офіс. Аналіз наведених норм права у сукупності з обставинами справи дають підстави вважати, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 особисто був належним чином повідомлений про проведення планової перевірки, тому колегія суддів надходить до висновку про правомірне складення членами комісії акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки. Згідно пункту 7.1 Порядку контролю підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, відмова арбітражного керуючого в проведення перевірки. 28 лютого 2019 року за вих. № 5-1/708 ГТУЮ у Херсонській області направлено до Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Мін`юсту пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. 16 квітня 2018 року відбулось засідання ДКАК на якому було прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, про що його повідомлено листом структурного підрозділу Мін`юсту від 23.04.2019 року № 1214/9.3.1/33-19. На підставі подання ДКАК від 16.04.2019 року № 933 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, з урахуванням протоколу засідання ДКАК від 16.04.2019 № 81/04/19 Мін`юстом видано наказ від 07.06.2019 № 2178/7 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення". На виконання п.2 зазначеного наказу структурним підрозділом Мін`юсту внесено запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України в частині накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 . дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 16.04.2019 року за протоколом № 81/04/19 в частині застосування до ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та наказ Мін`юсту від 07.06.2019 року №2178/7 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження" винесені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, підстав для їх скасування судом апеляційної інстанції не встановлено. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині підлягає скасуванню. Що ж стосується позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 16.05.2019 року за протоколом № 82/05/19 в частині застосування до ОСОБА_1 , як арбітражного керуючого, дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), то колегія суддів вважає, що воно не відповідає критеріям правомірності встановлених частиною другою статті 2 КАС України, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Як встановлено судом першої інстанції, на час розгляду 16 травня 2019 року Дисциплінарною комісією питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за непроходження підвищення кваліфікації та обранні виду стягнення, був відсутній факт притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому, оскільки це відбулось лише 07.06.2019 року. Крім того, ні рішення Дисциплінарної комісії від 16.05.2019 року, ані наказ Мін`юсту від 21.06.2019 року №1906/5 не містить жодного обґрунтування необхідності обрання саме такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. При цьому, колегія суддів також врахувала, що незважаючи на застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення, відповідач не надав суду доказів про повідомлення ОСОБА_1 (його обізнаності) про прийняття відносно нього рішення. При цьому доводи Мін`юсту, що кореспонденція направлялася позивачу, що підтверджується витягом з журналу обміну вихідної кореспонденції не заслуговують на увагу, оскільки цей витяг із журналу не підтверджує факт передачі кореспонденції на пошту або вручення її адресату, тому не є належним доказом. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про скасування як неправомірного зазначеного рішення дисциплінарної комісії від 16.05.2019 року за протоколом № 82/05/19. Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині скасування наказу Мін`юсту від 21.06.2019 року №1906/5 щодо анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого відносно ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 112 Закону № 2343-XII однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється. Анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції від 14.01.2013 року №93/5, зокрема, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону № 2343-XII (в тому числі накладення дисциплінарного стягнення), структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін`юсту України про анулювання такого свідоцтва. Висновок підписує керівник структурного підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки. Наказ Мін`юсту України про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки. Колегія суддів зазначає, що суб`єктом владних повноважень ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів прийняття Мін`юстом наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, який би передував прийняттю наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Оскільки відповідачем не надано рішення щодо накладання дисциплінарного стягнення на позивача, що відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтв є підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що підстав для анулювання свідоцтва не було. Таким чином судом правомірно скасовано наказ Мін`юсту від 21.06.2019 року №1906/5 в частині анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 27.06.2013 року №989, виданого ОСОБА_1 Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Мін`юст видалити запис з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про припинення повноважень позивача, як арбітражного керуючого та поновити дію Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №989 від 27.06.2013 року, які є похідними та такими, що відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах. Згідно з позицією Верховного Суду (постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 826/1934/17, від 09 листопада 2018 року у справі №823/217/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 826/8837/17) справи, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства повинні максимально відповідати принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права, оскільки основна ідея/мета системи адміністративних судів полягає у тому щоб захистити «малу людину» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу. Таким чином, вимога стосовно ефективності повинна максимально враховуватися при розгляді зразкових справ. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Статтею 13 зазначеної Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та адекватним наявним обставинам. Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття та зазначеній нормі міжнародного права. Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/4175/16 Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18). Таким чином доводи апеляційної скарги Мін`юсту про відсутність процедури поновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є недоречними. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Ураховуючи те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи і що судом порушено норми матеріального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 317 КАС України, частково скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволення позову. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправним і скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформленого протоколом від 16 квітня 2019 року №81/04/19 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляд: попередження; визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 07 червня 2019 року №2175/7 "Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження" та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 31 липня 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова