Постанова КАС ВС № 826/9705/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Київ справа № 826/9705/17 адміністративне провадження № К/990/15526/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Радишевської О.Р., Данилевич Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/9705/17 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Добрянської Я.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П. УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач-1, Дисциплінарна комісія, Комісія), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - третя особа, ГТУЮ у Київській області), у якому просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17; 1.2. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-2 від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », яким припинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 ; 1.3. зобов`язати відповідача-2 внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснено за відсутності правових підстав, оскільки: позивач був позбавлений можливості надати відповідні пояснення з приводу захисту свої прав та інтересів; до настання спірних правовідносин позивачу не виносилися два або більше попереджень, що могло б бути підставою для застосування найсуворішого виду стягнення; відсутні виявлені порушення під час проведення планової перевірки позивача у період з 02 червня 2016 року до 08 червня 2016 року на предмет дотримання приписів законодавства з питань банкрутства, зокрема з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року, на підставі якої ініційовано позапланову перевірку та застосовано дисциплінарне стягнення; в оскаржуваному рішенні дисциплінарною комісією не зазначено, у чому полягає вина позивача, не визначено її ступінь та тяжкість скоєного проступку; відповідачами не надано жодної оцінки діям позивача, не здійснено перевірки відповідності та об`єктивності акта перевірки, не розглянуто питання завдання діями позивача шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам. Також позивачем вказано, що спірний наказ видано з порушенням положень Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок № 1284/5) та ігноруванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII).

3. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву відповідач-2 наполягав, що у межах спірних правовідносин відповідачі діяли відповідно до законодавства України, а тому спірні наказ та рішення є обґрунтованими та законними. У зв`язку з цим відповідач-1, серед іншого, доводив, що повідомлення про проведення позапланової перевірки від 07 квітня 2017 року №21/7 було надіслано позивачу електронною поштою. Крім того, відповідач-2 наголошував, що накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду є виключними повноваження Міністерства юстиції України, відтак задоволення позовних вимог позивача спричинить втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, що є неприпустимим. ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 здійснював незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 27 лютого 2013 року № 359, виданого Міністерством юстиції України, без обмеження строку дії.

5. Арбітражний керуючий ОСОБА_1. виконував повноваження ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Александер» (справа №Б13/188-11). 5.1. Господарським судом Київської області 12 серпня 2015 року постановлено окрему ухвалу у справі №Б13/188-11 у зв`язку із неподанням ОСОБА_1 звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, та неявкою арбітражного керуючого до суду в червні-липні 2015 року.

6. Питання дотримання позивачем вимог законодавства під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б13/188-11 про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Александер» було предметом позапланових невиїзних перевірок у 2015-2017 роках, ініційованих з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі №Б13/188-11. 6.1. Листом від 16 листопада 2016 року №9.4-33/1789 позивача повідомлено про проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого при виконанні повноважень ліквідатора про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Александер», з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі №Б13/188-11. 6.1.1. За результатами указаної перевірки, 23 лютого 2017 року на засіданні Дисциплінарної комісії за участі позивача було прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 26 січня 2017 року №893.

7. Листом Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 28 лютого 2017 року №9.4-32/202 «Щодо результатів засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» зобов`язано ГТУЮ у Київській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Александер» з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року.

8. Актом про ненадання документів на перевірку від 18 квітня 2017 року №28/17 встановлено ненадання позивачем документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні ГТУЮ у Київській області від 07 квітня 2017 року №21/17 про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.

9. Актом про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 18 квітня 2017 року №29/17 зафіксовано відмову ОСОБА_1 в проведенні перевірки, а саме безпідставно не надано без обґрунтованих пояснень у визначенні органом контролю терміни документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні ГТУЮ у Київській області від 07 квітня 2017 року №21/17 про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.

10. Після отримання вищезазначених актів, 20 квітня 2017 року позивачем направлено до ГТУЮ у Київській області пояснення з приводу отримання повідомлення та прохання врахувати зазначене у разі складання подання до Міністерства юстиції України та пояснення з приводу надання документів з предмету перевірки від 20 квітня 2017 року №20/04-1.

11. У зв`язку зі складенням ГТУЮ у Київській області вказаних актів Дисциплінарною комісією складено подання від 04 травня 2017 року №961 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. 12. 29 травня 2017 року о 17 год 54 хв на офіційну електронну адресу позивача на порталі mail.gov.ua, яка зазначена в документах обов`язкової звітності в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих направлено повідомлення про засідання дисциплінарної комісії 01 червня 2017 року.

13. У період з 29 травня 2017 року до 10 червня 2017 року позивач був відсутній на території України, що підтверджується копією закордонного паспорту позивача.

14. Згідно з витягом з протоколу засідання дисциплінарної комісії від 01 червня 2017 року №60/06/17 за результатами розгляду подання від 04 травня 2017 року №961 вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 14.1. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону № 2343-XII враховано, що рішенням Дисциплінарної комісії від 23 лютого 2017 року за результатом розгляду подання від 26 січня 2017 року №893 до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв`язку з відмовою арбітражного керуючого у проведенні перевірки. 14.2. Згадки про направлені позивачем пояснення від 20 квітня 2017 року протокол не містить.

15. Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII на підставі подання дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 01 червня 2017 року №719 та протоколу її засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17, анульовано свідоцтво про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .

16. У Єдиному реєстрі арбітражних керуючих розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України за посиланням http://ak.minjust.gov.ua/main/viewer?id=35654&number=359 у відомостях про ОСОБА_1 міститься посилання на наказ відповідача-1 від 26 червня 2017 року №2019/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого. ІІІ. Історія справи.

17. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено повністю.

18. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

19. Скасовуючи зазначені судові рішення та направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд орієнтував суди попередніх інстанцій на те, щоб дослідили обставини щодо виду перевірки, яка проводилася відносно позивача, підстави її проведення, на підставі яких документів вона здійснювалася, процедури проведення такої перевірки. 19.1. Зокрема Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про протиправність визначення відповідачами виду дисциплінарного стягнення для позивача, оскільки судами не встановлено, який саме проступок було вчинено позивачем, його тяжкість та чи застосовувалися раніше до ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення, а також не встановлено форму прояву у позивача відмови у проведенні перевірки, не досліджено акт такої відмови.

20. За наслідками нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, адміністративний позов задоволено. 20.1. Визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної комісії в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17. 20.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ". 20.3. Зобов`язано Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 " та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі такого наказу.

21. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що повідомлення про проведення позапланової перевірки від 07 квітня 2017 року №21/7 було надіслано позивачу електронною поштою, однак не надав суду доказів повідомлення позивача про перевірку, а тому у межах спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що позивач відмовив в проведенні перевірки, зокрема безпідставно не надав або надав не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень у визначені органом контролю терміни документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю, та, відповідно, відсутні правові підстави для складення акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, а отже і для видання на підставі такого наказу спірних рішення та наказу. 21.1. З огляду на вищевикладене, а також ураховуючи безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок, порушення строків накладення дисциплінарного стягнення суди попередніх інстанцій визнали спірні рішення та наказ протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З огляду на протиправність спірного наказу Міністерство юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 внести до Єдиного реєстру відомості про скасування оскаржуваного наказу та вилучення з Єдиного реєстру запису про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359. 21.2. Реагуючи на доводи відповідача-2 про те, що накладення дисциплінарного стягнення та його вид є дискреційним повноваженням, суди попередніх інстанцій наголосили, що Міністерство юстиції України як орган державної влади, здійснюючи свої дискреційні повноваження, дійсно має певну свободу вибору, однак наявність вибору обмежена положеннями частини другої статті 19 Конституції України. ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. Не погодившись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, Міністерства юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 21 червня 2022 року.

23. На обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2016 року у справі № 826/13669/14, від 19 лютого 2019 року у справі №817/357/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 806/3/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 820/1740/17, щодо процедури притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за відмову у проведенні перевірки, чим порушено статті 107, 109, 112 Закону № 2343-XII, пункти 2.7, 2.12, 2.15, 4.7, 7.1 Порядку № 1284/5. 23.1. Так, скаржник зазначає, що згідно з вимогами пунктів 2.7, 2.15 Порядку №1284/5 позивачу було надіслано повідомлення про проведення позапланової перевірки від 07 квітня 2017 року №21/17 на електронну адресу та поштову адресу, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстром відправки рекомендованої кореспонденції від 07 квітня 2017 року та фіскальним чеком, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про порушення процедури повідомлення позивача про перевірку. Оскільки позивач, належним чином повідомлений про проведення перевірки, у визначений органом контролю строк, не надав документи згідно з викладеним у повідомленні про перевірку переліком, ГТУЮ у Київській області, керуючись вимогами підпункту 4.7.1 пункту 4.7 Порядку № 1284/5 складено відповідний акт. 23.2. Скаржник також уважає, що судами попередніх інстанцій не правильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2.12 Порядку № 1284/5 та статтю 107 Закону № 2343-XII, оскільки не враховано, що відповідно до пунктів 4.7, 7.1 Порядку № 1284/5 акт про відмову у проведенні перевірки є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та строк для такого притягнення відраховується з моменту складання зазначеного акту, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. 23.3. Поряд із цим скаржник наполягає, що перевірка доцільності притягнення арбітражного керуючого до відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Відтак скаржник уважає, що судами попередніх інстанцій здійснено втручання у дискреційні повноваження відповідачів і перебирання на себе повноважень контролюючого органу та, як наслідок, прийнято неправомірні рішення, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

24. У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

25. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-2. 26. 07 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу відповідача-1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку. V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Положеннями частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

32. У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

33. Частиною третьою статті 98 Закону №2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

34. За змістом частини першої статті 106 Закону №2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.

35. Згідно з частиною другою статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

36. Відповідно до статті 105 Закону № 2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

37. Згідно з положеннями частин другої - п`ятої статті 107 Закону № 2343-XII арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. 37.1. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. 37.2. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. 37.3. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

38. Відповідно до частини першої статті 108 Закону № 2343-XII дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

39. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 Закону № 2343-XII).

40. Частиною шостою статті 108 Закону № 2343-XII визначено, що рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

41. Згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 41.1. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. 41.2. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. 41.3. Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

42. За змістом пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є, зокрема, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

43. Згідно з частинами першою та другою статті 113 Закону № 2343-XII у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. 43.1. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

44. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію (частина п`ята статті 113 Закону № 2343-XII).

45. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.

46. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення № 228, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пунктів 1, 3, 10 якого Мін`юст є державним органом з питань банкрутства та здійснює державну політику з питань банкрутства у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

47. Згідно з підпунктом 50 пункту 4 Положення № 228 Мін`юст як державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих.

48. Так, з метою реалізації повноважень щодо здійснення контролю відповідно до статті 106 Закону № 2343-XII наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Порядок № 1284/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

49. Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

50. За змістом пункту 2.8. Порядку № 1284/5 для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки.

51. На підставі доручення на проведення перевірки оформлюються посвідчення на проведення перевірки (додаток 2) та повідомлення про проведення перевірки (додаток 3), які підписуються керівником структурного підрозділу Мін`юсту або структурного підрозділу територіального органу з питань банкрутства, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства (пункт 2.13. Порядку № 1284/5).

51. Згідно з пунктом 2.15. Порядку № 1284/5 повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв`язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов`язкової звітності.

52. У повідомленні про проведення позапланової перевірки визначаються питання, які будуть перевірені в межах предмета перевірки, перелік документів, які арбітражний керуючий зобов`язаний надати комісії для перевірки, строк, до якого арбітражний керуючий зобов`язаний надати комісії пояснення та копії визначених у повідомленні документів, та спосіб їх надання (підпункт 2.15.1. пункту 2.15 Порядку № 1284/5).

53. Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки (підпункт 2.15.2. пункту 2.15 Порядку № 1284/5).

54. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6 Порядку №1284/5).

55. За змістом пункту 3.4. Порядку № 1284/5 арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, надавати на вимогу комісії необхідні документи та їх копії, засвідчені в установленому порядку, пояснення, довідки, відомості та інші матеріали з питань, що виникають під час перевірки.

56. При відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 4) у двох примірниках та перевірка закінчується на дату встановлення факту відмови (пункт 4.7. Порядку № 1284/5).

57. Згідно з підпунктами 4.7.1., 4.7.4. пункту 4.7. Порядку № 1284/5 відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються, серед іншого, безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю. 57.1. Акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін`юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід`ємною частиною.

58. Відомості, включені до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, повинні бути підтверджені документально, а відповідні документи є невід`ємною частиною цього акта (підпункт 4.7.2. пункту 4.7. Порядку № 1284/5).

59. Пунктом 7.1. Порядку № 1284/5 визначено, що підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

60. Відповідно до пункту 7.2. Порядку № 1284/5 протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.

61. Згідно з пунктами 7.4., 7.5. Порядку № 1284/5 дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 61.1. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

62. Пунктом 7.6. Порядку №1284/5 визначено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. 62.1. На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки (підпункт 7.6.1. пункту 7.6. Порядку №1284/5). 62.2. На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень (підпункт 7.6.2. пункту 7.6. Порядку №1284/5).

63. Пунктом 15 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5 (далі - Положення № 81/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання. <…> Комісія може прийняти рішення за відсутності заявника, скаржника або арбітражного керуючого, стосовно якого розглядаються подання про застосування дисциплінарного стягнення.

64. Згідно з пунктами 26, 27 Положення № 81/5 протоколи засідання Комісії у триденний строк, крім випадку, передбаченого пунктом 27 цього Положення, направляються до структурного підрозділу для забезпечення виконання її рішень. 64.1. У разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення. VІ. Позиція Верховного Суду

65. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Міністерства юстиції України, суд касаційної інстанції виходить з такого.

68. Предметом судового контролю у цій справі є рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом від 01 червня 2017 року №60/06/17, яким вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».

69. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачами спірних рішення та наказу стало складення ГТУЮ у Київській області акту від 18 квітня 2017 року № 28/17 про ненадання документів на перевірку, яким встановлено ненадання документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні ГТУЮ у Київській області від 07 квітня 2017 року №21/17 про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, а також акту від 18 квітня 2017 року №29/17 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 в проведенні перевірки, а саме безпідставно не надано без обґрунтованих пояснень у визначенні органом контролю терміни документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні ГТУЮ у Київській області від 07 квітня 2017 року №21/17 про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.

70. У зв`язку з складенням ГТУЮ у Київській області вказаних актів, Дисциплінарною комісією складено подання від 04 травня 2017 року №961 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

71. Аналіз статей 105, 107 Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається винне невиконання або неналежне виконання ним своїх обов`язків. Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється Міністерством юстиції України, яке є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення.

72. Водночас положеннями пунктів 7.6.1 та 7.6.2 Порядку № 1284/5 чітко розмежовано види відповідальності арбітражного керуючого за вчинення конкретних порушень.

73. Зокрема, відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

74. Враховуючи положення пункту 4.7.1. Порядку № 1284/5 під відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки необхідно розуміти випадки, серед іншого, ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, за умови, що арбітражний керуючий був належним чином повідомлений про проведення перевірки.

75. Аналогічного висновку у подібних за змістом правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №806/1679/17, від 16 січня 2020 року у справі №820/1412/17, від 23 квітня 2020 року у справі №820/1740/17.

76. Одночасно слід наголосити на тому, що арбітражний керуючий має бути обізнаний про проведення відносно нього перевірки, що забезпечує можливість реалізувати його право на захист шляхом надання відповідних пояснень. Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності невмотивованим та необґрунтованим. А відсутність доказів, що свідчать про обізнаність арбітражного керуючого про проведення відносно нього перевірки свідчить про те, що контролюючим органом порушено порядок проведення такої перевірки, що надалі є підставою для визнання її неправомірною. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії шляхом обґрунтування своїх рішень, зазначивши у ньому мотиви, за яких він прийняв саме таке рішення.

77. Отже, вирішуючи спори щодо законності рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, суди мають з`ясувати чи мали місце обставини, на які посилається контролюючий орган, якими доказами вони підтверджені, наявність вини арбітражного керуючого у виявлених порушеннях.

78. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 серпня 2019 року у справі №816/423/17, від 28 січня 2021 року у справі № 520/5709/19.

79. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, окрім іншого, виходили з того, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що повідомлення про проведення позапланової перевірки від 07 квітня 2017 року №21/7 було надіслано позивачу електронною поштою, однак не надав суду доказів повідомлення позивача про перевірку, а тому у межах спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що позивач відмовив в проведенні перевірки, зокрема безпідставно не надав або надав не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень у визначені органом контролю терміни документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю, та, відповідно, відсутні правові підстави для складення акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, а отже і для видання на підставі такого акту спірних рішення та наказу.

80. У свою чергу, скаржник у касаційній скарзі наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про порушення процедури повідомлення позивача про перевірку, оскільки позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстром відправки рекомендованої кореспонденції від 07 квітня 2017 року та фіскальним чеком.

81. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

82. Частинами четвертою та шостою статті 77 КАС України установлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

83. Частинами четвертою, п`ятою та восьмою статті 79 КАС України установлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

84. Із аналізу норм статей 77, 79 КАС України вбачається, що відповідач повинен подати до суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

85. Із матеріалів справи судом установлено, що ухвалою суду першої інстанції від 03 вересня 2019 року вирішено розглядати цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали подати відзив на позовну заяву з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Крім того, з урахуванням вимог постанови Верховного Суду від 30 липня 2019 року, судом першої інстанції зобов`язано відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати, зокрема, пояснення з доказами дотримання порядку проведення перевірки, а також доказів, які б підтверджували, що позивач був повідомлений про проведення перевірки, пояснення щодо форми прояву відмови арбітражного керуючого у проведенні перевірки.

86. На виконання цієї ухвали Міністерство юстиції України подало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому наполягало на належному повідомленні позивача про проведення перевірки, однак доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 07 квітня 2017 року та фіскального чеку, до відзиву додано не було.

87. Враховуючи приписи статті 79 КАС України колегія суддів уважає, що суд першої інстанції вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на реалізацію принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі щодо виявлення та витребування доказів, при цьому відповідач не виконав обов`язок, покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України.

88. Відповідно до частин першої четвертої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

89. Отже, питання щодо долучення до матеріалів справи доказів, які не були вчасно подані до суду першої інстанції, вирішується судом апеляційної інстанції на власний розсуд із урахуванням поважності причин не вчасного подання таких доказів. Долучення до матеріалів справи додатково поданих доказів є правом, а не обов`язком суду.

90. До поданої до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги Міністерством юстиції України додано додаткові докази, про наявність яких у матеріалах справи зазначає скаржник у касаційній скарзі, зокрема: реєстр відправки рекомендованої кореспонденції від 07 квітня 2017 року, фіскальний чек.

91. Однак зі змісту оскаржуваної постанови випливає, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо можливості прийняття до матеріалів справи додатково поданих апелянтом (Міністерством юстиції України) доказів та, відповідно, дослідження таких доказів.

92. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо помилкового, на його переконання, висновку судів попередніх інстанцій про порушення строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає таке.

93. Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 було питання дотримання останнім вимог законодавства під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б13/188-11 про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Александер» з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року.

94. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на позивача було накладено дисциплінарні стягнення за невиконання вимог Окремої ухвали Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі №Б13/188-11, що свідчить про недотримання відповідачем строків накладення дисциплінарного стягнення, визначених положеннями частини третьої статті 109 Закону №2343-XII та пункту 7.5. Порядку №1284/5.

95. У світлі аргументів касаційної скарги відповідача-2 слід зазначити, що у пункті 7.1. Порядку №1284/5 визначено вичерпний перелік підстав для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного, а саме: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

96. Отже відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки є окремою підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

97. Водночас згідно з положеннями пунктів 7.6.1. та 7.6.2. Порядку №1284/5 відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки, як уже зазначалося у цій постанові, є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

98. Оскільки саме на підставі акту ГТУЮ у Київській області від 18 квітня 2017 року №29/17 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки Дисциплінарною комісією складено подання від 04 травня 2017 року №961 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, колегія суддів уважає такими, що знайшли підтвердження доводи скаржника стосовно помилковості висновків судів попередніх інстанцій про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог Окремої ухвали Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі №Б13/188-11.

99. Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія виявляє наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

100. Тоді як у силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII самі дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії.

101. Тобто рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням Дисциплінарної комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.

102. При цьому, з огляду на положення частини четвертої статті 107 Закону № 2343-XII, якій кореспондує пункт 7.5 Порядку № 1284/5, рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

103. Наведене свідчить, що присічний та обмежувальний строк у два місяці з дня виявлення факту скоєння дисциплінарного проступку законодавець використовує для позначення меж адміністративної функції Міністерства юстиції України у контексті реалізації повноваження по накладенню дисциплінарних стягнень на арбітражних керуючих.

104. Тобто притягнення до відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) обмежено певними строками, встановлення яких є забезпеченням, в першу чергу, принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.

105. Колегія суддів зауважує, що склавши помилковий висновок про підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суди попередніх інстанцій під час прийняття ними оскаржуваних судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки ані питанню наявності правових підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), ані питанню дотримання Міністерством юстиції України строків, встановлених положеннями частини четвертої статті 107 Закону № 2343-XII та пункту 7.5 Порядку № 1284/5, при накладенні дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

106. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

107. Верховний Суд відхиляє доводи Міністерства юстиції України про те, що перевірка доцільності притягнення арбітражного керуючого до відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення виходить за межі завдання адміністративного судочинства з огляду на таке.

108. Колегія суддів наголошує, що здійснення державним органом з питань банкрутства дискреційних повноважень щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

109. Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

110. Ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи, суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.

111. Отже, як уже зазначалося Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у №826/9705/17, Міністерство юстиції України як орган державної влади, здійснюючи свої дискреційні повноваження, дійсно має певну свободу вибору, однак наявність вибору обмежена положеннями частини другої статті 19 Конституції України.

112. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

113. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

114. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

115. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

116. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

117. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

118. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

119. Ураховуючи, що у цій справі суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду не звернув увагу на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також допустив порушення норм процесуального права щодо вирішення питання про можливість прийняття до матеріалів справи додатково поданих апелянтом (Міністерством юстиції України) доказів та, відповідно, дослідження таких доказів, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

120. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені у цій постанові у розділі "Позиція Верховного Суду", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та надані ними докази із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення, а також проаналізувати оскаржувані рішення та наказ відповідачів на предмет їх правомірності відповідно до критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України. VІ. Судові витрати

121. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу скаргою Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року скасувати та направити справу № 826/9705/17 на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіН.В. Шевцова О.Р. Радишевська Н.А. Данилевич