Постанова 4856 № 725/2674/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/2674/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 23 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про продовження строку затримання, з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, В С Т А Н О В И В : в червні 2020 року позивач Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до громадянина Республіки ОСОБА_2 про продовження строку затримання громадянина Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, на термін 6 (шість) місяців. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22.06.2020 позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянина Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, на термін 6 (шість) місяців. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи. Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, обмежені строки розгляду справи та жоден з учасників справи в судове засідання не з`явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами, 23.12.2019 відповідач був затриманий за незаконний перетин державного кордону України з Румунією. Притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. 24 грудня 2019 року начальником Чернівецького прикордонного загону відносно відповідача, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове повернення за межі території України з наданням строку для його виконання до 26.12.2020. Однак, відповідач не виконав дане рішення, у зв`язку із відсутністю документів та коштів для придбання квитка. Першотравневим районним судом м.Чернівці від 26.12.2019 прийнято рішенням щодо видворення за межі території України у примусовому порядку особу, яка назвалася громадянином Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі території України. Затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців З метою ідентифікації іноземної громадянки було неодноразово поінформовано Міністерство закордонних справ України та Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України. Вищевказаний громадянин ідентифікований та отримано паспорт громадянина Республіки Сенегал для виїзду за кордон № А01822903, виданий 10.05.2017. На даний час відповідач продовжує перебувати у Пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Миколаъвській області, за місцем розташування Миколаївська область, Вознесенський район, с Мартенівське, вул. Європейська, буд.1. Шестимісячний строк затримання відповідача закінчується 24.06.2020. У зв`язку із пандемією вірусу COVID-19 на території України та запровадженням карантинних заходів, міжнародні авіарейси тимчасово призупинені, на підставі чого не має можливості щодо виконання вимоги примусового повернення. З урахуванням зазначеного позивач звернувся з відповідним позовом до суду та просив прийняти рішення щодо продовження строку затримання на 6 місяців задля примусового видворення громадянинаРеспубліки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. На момент звернення до суду з даним позовом вищевказаний громадянин Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікований та отримано відповідний паспорт для виїзду закордон, але у зв`язку із тимчасовим призупинення міжнародних авіарейсів пов`язаних із пандемією вірусу COVID-19 на території України, здійснити її видворення у строк до 24.06.2020 є неможливо. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на сьогоднішній день підстав для подальшого перебування в Україні відповідача не має й відповідно знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавства, а також не має грошових коштів для існування та забезпечення самостійного виїзду за межі території України. Таким чином, враховуючи надані представником позивача докази щодо вжитих заходів для виконання рішення про затримання з метою ідентифікації іноземця та забезпечення примусового видворення, вимоги ст. 289 КАС України щодо необхідності вирішення питання про продовження строку затримання кожні шість місяців, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для продовження строку затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України. Як передбачено ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України. Згідно з приписами ч.11-13 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, особу може бути затримано на термін шість місяців, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідача відсутні визначені законодавством та міжнародними договорами України підстави для перебування в Україні, відсутні також обставини, які, згідно ч.8 ст.26 та ч.1 ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняють примусове видворення за межі України (Відповідач не перебуває у процедурі визнання біженцем та особами, які потребують додаткового захисту; не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; в країні громадянської належності їх життю або свободі не загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; не загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; не загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки). Крім того, відповідно до ч.18 ст.289 КАС України на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. У зв`язку із пандемією вірусу COVID-19 на території України та запровадженням карантинних заходів (постанови КМ України №211 від 11.03.2020), міжнародні авіарейси тимчасово призупинені (на момент звернення до суду з відповідною позовною заявою). Згідно довідки виданої ТзОВ «АВІА СИСТЕМНИЙ ІНТЕГРАЛЬНИЙ СЕРВІС» пасажирське міжнародне авіа сполучення з країнами Азії та Африки тимчасово призупинено та орієнтовно буде відновлено з 01.07.2020 (а.с.9). Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з об`єктивних причин у строк до 24.06.2020 відповідач покинути територію України не має можливості. З урахуванням вказаного, а також на підставі ч.11 ст.289 КАС України за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог по суті. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Основними аргументами апеляційної скарги є те, що позовна заява була подана особою, яка не має на це повноважень та законом не передбачена підстава для продовження затримання, як епідемія COVID-19. Щодо повноважень особи, яка подала відповідну позовну заяву в межах даного адміністративного позову, колегія суддів зазначає, що допуск позовної заяви до подальших процесуальних дій суду належить виключно до повноважень суду першої інстанції, оскільки колегія суддів при перегляді правомірності оскаржуваного рішення (без зазначення заперечень з ухвалою про відкриття провадження від 17.06.2020) не в праві надавати аргументацію позову в призмі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме додатків до відзиву на апеляційну скаргу (Наказ №153-вв від 29.05.2020), ОСОБА_3 виконував обов`язки начальника Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в період з 01.06.2020 по 25.06.2020. Щодо підстави продовження строку затримання колегія суддів зазначає, що як зазначалось вище, ч.11 ст.289 КАС України передбачає, що за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог по суті. Як вбачається з матеріалів справи, відповідача ідентифіковано та отримано паспорт на його повернення до Республіки Сенегал для виїзду за кордон № А01822903, виданий 10.05.2017. Проте, на момент звернення до суду та до 24.06.2020 не мало можливим забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк (до закінчення строку перебування (затримання). Тобто, не усувалась інша вимога ч.11 ст.289 КАС України, яка в свою чергу є підставою для продовження строку затримання особи. Разом з тим, згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до п.113 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» (заява № 22414/93) будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п. 1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим. Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля. З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі. Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.