Постанова 4812 № 487/4209/19

09.07.20 22-ц/812/1141/20 Справа №487/4209/19 Провадження № 22-ц/812/1141/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 09 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Щербиною С.В., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що відповідно до укладеного договору б/н від 02 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказує, що підписання Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з невиконанням умов договору станом на 02 квітня 2019 року відповідач має заборгованість 24369,07 грн. з яких, заборгованість за тілом кредиту - 6634,35 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 6646,73 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 8451,37 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1000 грн., а також штрафу (фіксована частина) 500 грн. та штрафу (процентна складова) 1136,62 грн. Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 24369,07 грн. за кредитним договором № б/н від 02 листопада 2010 року та 1921 грн. судових витрат. Заочним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 30 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02 листопада 2010 року в сумі 6634,35 грн. тіло кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 523 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк»», посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, просив його скасувати в частині відмови у стягнені суми та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 02 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку, за допомогою якої розпоряджалася кредитними коштами. В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До позовної заяви, крім анкети-заяви (а.с.8), представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold». (а.с.9) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником (а.с. 10-43). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02 квітня 2019 року становить 24369,07 грн. з яких, заборгованість за тілом кредиту - 6634,35 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 6646,73 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 8451,37 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1000 грн., а також штрафу (фіксована частина) 500 грн. та штрафу (процентна складова) 1136,62 грн. Відповідно до чч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України є підстави вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 02 листопада 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання зі сплати коштів та не визначено розмір неустойки. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), заборгованості по простроченому тілу, стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню та штраф. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування пені та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 02 квітня 2019 року посилався на анкету-заяву від 02 листопада 2010 року, Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи обслуговування кредитних карт. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 02 листопада 2010 року. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає, що є обґрунтованим висновок суду першої інстанцій про те, що витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02 листопада 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені та штрафів, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 02 листопада 2010 року, оскільки витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, тому не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитного договору. За такого, колегія суддів не вбачає підстав для заперечення висновку суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені та штрафів по кредиту, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року). Доводи скаржника про доведеність обставин щодо ознайомлення позичальника з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами про що свідчить підпис відповідача на анкеті-заяві, є безпідставними, оскільки по-перше, саме позивач при зверненні до суду повинен довести ті обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги; по-друге, правочин вважається таким, що вчиненій у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами; по-третє, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Отже саме банк повинен підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Підтвердженням факту погодження сторонами основних умов кредитного договору, зокрема, суми позики та процентів за користування позиченими коштами, обов`язків та відповідальності сторін за невиконання умов договору є підписи сторін у відповідних документах. Банк надав до суду тільки підписану відповідачем анкету - заяву, за якою отримувалися кредитні кошти, а інші умови кредитування визначені Умовами та правилами надання банківських послуг відповідачем не підписані. Між тим, Банк при зверненні до суду відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України не надав доказів, що такі Умови і правила погоджувалися з відповідачем та як підтвердження цього були ним підписані, хоча це є процесуальним обов`язком особи, яка звертається до суду з позовними вимогами. Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту. Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 02 квітня 2019 року, посилався на анкету-заяву від 02 листопада 2010 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи банку, а також довідку про видачу кредитної картки відповідачу та випискою з карткового рахунку та особовий рахунок відповідача. Як вбачається із анкети-заяви, 02 листопада 2010 року відповідачем ОСОБА_1 було отримано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач користувався грошовими коштами та частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання за угодою. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у зв`язку з не доведенням доказами укладання договору кредиту, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки відповідно до заяви позичальника, розрахунку заборгованості відповідач на платіжну картку отримав кредитний ліміт, що не спростовано належним чином останнім. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02 листопада 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем-апелянтом до суду апеляційної інстанції виписку по рахунку, довідку про умови та правила, як нового доказу на стадії апеляційного оскарження, оскільки згідно вимог ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Натомість, апеляційний суд не вбачає поважних причин, що об`єктивно не залежали від волі позивача та перешкоджали подачі вказаних доказів до суду першої інстанції, а в силу вимог ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, судове рішення з підстав, передбачених ст.376 ЦПК України, необхідно скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення непогашеної заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 6646 грн. 73 коп., розмір якої підтверджений розрахунком банку і не спростований відповідачем, задовольнивши позовні вимоги у цій частині. Вказане відповідає правовим висновкам, викладених у постанові ВС КЦС у справі №566/185/19 від 11 грудня 2019 року та у справі № 365/159/19 від 12 лютого 2020 року Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при вирішенні спору позицій Верховного Суду, викладених в постанові від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду, що застосував районний суд, мають перевагу над висновками колегії суддів. Таке роз`яснення було зазначено в постанові Верховного суду від 29 серпня 2018 року у справі №130/1001/17щодо ієрархії висновків Верховного Суду. Оскільки рішення суду в частині скасовано, то відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України зміні підлягають рішення суду в частині розподілу судових витрат по справі. Виходячи з задоволення позовних вимог Банку на 54,49% ((13281.08: 24369.07) х100 = 54.49%), то з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за розгляд справи у суді першої пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1046 грн. 75 коп.(1921 х 54,49%) . За розгляд справи в суді апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1570 грн. 12 коп. (2881,50 х 54,49%). В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2020 року в частині відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості за простроченим тілом скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 6646 грн. 73 коп. Це ж рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1046 (одна тисяча сорок шість) грн.75 коп. В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) грн. 12 коп. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 09 липня 2020 р.