Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3740/19

23.01.20 22-ц/812/64/20 Справа №484/3740/19 Провадження № 22-ц/812/64/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 21 січня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б., при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д., без участі осіб, які про дату, час та місце повідомлені належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженням апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2019 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шикеря І.А., повний текст складено 24 жовтня 2019 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В У березні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 підписав заяву № б/н від 19 грудня 2006 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказана заява позичальника, разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з невиконанням умов договору станом на 16 липня 2019 року відповідач має заборгованість - 11599,92 грн. з яких, заборгованість за тілом кредиту - 4181,35 грн.; 2274,55 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 3698,84 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 416,61 грн. нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500 грн. (штраф фіксована частина), 528,57 грн. штраф ( процентна складова). Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 11599, 92 грн. за кредитним договором № б/н від 19 грудня 2006 року та судові витрати - 1921 грн. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за договором б/н від 19.12.2006 року, 25 грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору, в сумі 4 грн.23 коп., а всього стягнуто 30 грн. 13 коп. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на те, що рішення є незаконним, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5474, 10 грн. та вимоги банку в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені відповідно до вимог ЦПК України, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи за відсутності учасників справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України підчас ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини(факти),якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду повній мірі не відповідає зазначеним вимогам. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти у сумі 5500 грн. На виконання умов договору відповідачем сплачено 5474 грн.10 коп., а тому розмір заборгованості за тілом кредиту становить 25 грн.90 коп.(5500-5474.10). Щодо вимог про стягнення заборгованості по пені і штрафу, то ці вимоги до задоволення не підлягають оскільки є безпідставними через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті банку у анкеті-заяві, тому що витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна та Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Колегія суддів часткового погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 19 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських н послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку, за допомогою якої розпоряджався кредитними коштами. В анкеті-заяві зазначено, що базова процентна ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 3% в місяць із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36% річних. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки. В той же час, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, відповідач погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До позовної заяви, крім анкети-заяви (а.с.9), представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.10) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з посиланням на ресурс: розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які не підписані позичальником (а.с. 11-25). Згідно з наданим банком розрахунком, відповідач в односторонньому порядку порушив взяті на себе договірні зобов`язання, у встановлений договором строк не повернув кредит у повному обсязі, в результаті цього утворилась заборгованість, яка станом на 16 липня 2019 року складає 11599,92 грн. з яких, заборгованість за тілом кредиту - 4181,35 грн.; заборгованість за простроченим тілом кредиту- 2274,55 грн., пеня за прострочене зобов`язання - 3698,84 грн., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 416,61 грн.; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500 грн. (штраф фіксована частина), 528,57 грн. штраф (процентна складова). Довідка про отримання відповідачем кредитних карток свідчать, що останній за період дії договору отримав дві карти: 21 листопада 2006 року зі строком дії до листопада 2013 року та 02 серпня 2017 року строком дії до травня 2021 року. Операції по рахунку доводять, що він активно користувався кредитними коштами, але своєчасно заборгованості за кредитом не погасив. Відповідно до ч.ч.1.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У анкеті-заяві позичальника від 19 грудня 2006 року процентна ставка складає 3% на місяць із розрахунку 360 днів в рік, тобто 36% річних. Як вбачається із наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку з часу підписання анкети -заяви 19 грудня 2006 року відповідач користувався наданими йому коштами. Станом на 31 липня 2017 року заборгованості не було. Відповідно до цього ж розрахунку та виписці по особовому рахунку 02 серпня 2017 року позичальнику на карту встановлено кредитний ліміт у розмірі 5500 грн. 02 серпня 2017 року відповідач отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до травня 2021 року( а.с.46). За період з 03 по 08 серпня 2017 року різними сумами відповідачем із карткового рахунку було знято 5500 грн., що підтверджується випискою із особового рахунку та встановлено судом першої інстанції. Позичальником на виконання кредитних зобов`язань сплачено 5474 грн.10 коп., які з врахуванням умов, викладених в анкеті-заяві щодо встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами 3% на місяць із розрахунку 360 днів в рік, тобто 36% річних, повинні бути розподілені позивачем на погашення кредиту та процентів. Суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, в той же час на вищенаведені обставини уваги не звернув, та прийшов до помилкового висновку про зарахування сплачених позичальником коштів тільки на погашення кредиту. А відтак висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 25 грн.90 коп. як різниці між отриманими 5500 грн. та сплаченими на виконання кредитних зобов`язань є хибним. Згідно з розрахунком АТ КБ «ПриватБанк», наданого до апеляційного суду з врахуванням витрачених позичальником коштів, сплачених ним сум та процентної ставки 3% щомісяця або 36% річних ( в той час коли в розрахунку наданому до у першої інстанції розмір процентної ставки у розрахунку - 3.5% щомісяця або 42 % річних) сума заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту за період з 03 серпня 2017 року по 30 вересня 2019 року (такий самий розмір заборгованості і на липень 2019 року) становить 4181 грн.35 коп. та проценти 1390 грн.48 коп.( вимоги щодо стягнення заборгованості по процентам позивачем не заявлялися). Заборгованість за простроченим тілом кредиту відсутня. Колегія суддів дійшла висновку, що саме такий розрахунок заборгованості за кредитом є правильним, і саме такий розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідача, оскільки його здійснено виходячи з процентної ставки, яка була погоджена сторонами при підписанні відповідачем анкети-заяви 19 грудня 2006 року, тоді як наданий до позовної заяви розрахунок здійснений з використанням процентної ставки, не погодженої сторонами з 01 серпня 2017 року. За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення позовної вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає зміні в бік збільшення до 4181грн. 35 коп., а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник) та заборгованості за прострочене тіло кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню, нараховану на прострочене зобов`язання та пеню за несвоєчасність сплати боргу, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Суд першої інстанції в задоволені цих вимог відмовив за необґрунтованістю. Позивач рішення суду в цій частині не оскаржує, доводів його незаконності та необґрунтованості апеляційна скарга не містить. Отже, рішення суду в цій частині не є предметом апеляційного перегляду, а тому його слід залишити без змін. Оскільки рішення суду змінено, то відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України зміні підлягають судові витрати по справі. Виходячи з задоволення позовних вимог Банку на 36.05% (4181.35 х 100% : 11599.92= 36.05%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 692 грн.52 коп.( 1921 х 36.05%/100% ). Позивачем оскаржується рішення суду в частині відмови у стягненні 5474.10 грн., а відтак з врахуванням вимог ч.4 ст. 6 Закону України «По судовий збір» при зверненні з апеляційною скаргою повинен був сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1232 грн.70 коп.( 5474,1 х1921/11599,92 ), тоді як сплачено 2881 грн.50 коп. А відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 941 грн.53 коп. (4181.35х1232.70/ 5474,10) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376,381, 382 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2019 року в частині вирішення позовної вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Первомайськ Миколаївської області, місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 4181(чотири тисячі сто вісімдесят одна) грн.35 коп. та судовий збір у сумі 692 (шістсот дев`яносто дві) грн.45 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження м. Первомайськ Миколаївської області, місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 941 ( дев`ятсот сорок одна) грн.53 коп. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Т.Б. Кушнірова Повний текст постанови складено 23 січня 2020 р.