LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд488/3324/19

від 30.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

30.09.20 22-ц/812/1611/20 Справа №488/3324/19 Провадження № 22-ц/812/1611/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 вересня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Лазаревою Г.М., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В У серпні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 16 січня 2009 року та відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Вказує, що у зв`язку з невиконанням умов договору станом на 16 липня 2019 року утворилася заборгованість в сумі 52 486 грн.87 коп., з яких: 25 999 грн.39 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10 409 грн.98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12 436 грн.10 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 665 грн.83 коп. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.00 коп. - штраф (фіксована частина), 2475 грн.57 коп. - штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 52486 грн. 87 коп. за кредитним договором № б/н від 16 січня 2009 року та 1921 грн. судових витрат. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 січня 2009 року станом на 16 липня 2019 року, в сумі 25999 грн.39 коп. - заборгованість за тілом кредиту та судовий збір в розмірі 951грн.47 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2020 року скасувати в частині відмови у стягнені заборгованості за простроченим тілом кредиту, пенею та штрафом та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості 25999 грн.39 коп. тіла кредиту позивачем не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду в цій частині. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає, обставини судом першої інстанції встановлено не повно, висновки зроблено без дотримання вимог, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до умов кредитного договору № б/н від 16 січня 2009 року, укладеного в формі анкети-заяви, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 29000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі, визначеному тарифами банку. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 16 липня 2019 року утворилася заборгованість в сумі 52486 грн.87 коп., з яких: 25999 грн.39 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 10409 грн.98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12436 грн.10 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 665 грн.83 коп. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.00 коп. - штраф (фіксована частина), 2475 грн.57 коп. - штраф (процентна складова). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 січня 2009 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на викладене, суд першої інстанції стягнув на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 січня 2009 року у розмірі 25999 грн.39 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, оскільки в добровільному порядку відповідачем вони АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. В той же час, суд посилаючись на те, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, відмовив у задоволені позовних вимог у цій частині. Проте з висновком суду в частині відмови у задоволені позову погодитися не можна. Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). При цьому, за вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості посилався на те, що такі умови договору були узгоджені між сторонами, оскільки ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, та погодився на встановлені Тарифи банку, які передбачали оплату процентів, пені та комісії, а також штрафу на користь позивача. Одночасно з Анкетою-заявою відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", в якій зазначено: базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (такий же розмір базової процентної ставки зазначено анкету-заяві); розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів; розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо (а.с.10,11). Однак, відмовляючи у позові про стягнення заборгованості по пені та штрафу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що і в анкеті-заяві, і у довідці про умови кредитування обумовлено і процентна ставка, і порядок нарахування пені та штрафу. Отже сторонами договору було узгоджено умови кредитування, що у розумінні ст.628 ЦК України є обов`язковим до виконання ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підписавши 16 січня 2009 року анкету-заяву та Довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування. Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №70/6058/17 від 04 грудня 2019 року та №382/327/19 від 12 лютого 2020 року. Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що укладений між сторонами кредитний договір складається з кількох позицій, що у сукупності визначають кредитний ліміт і обсяг плати за користування ним. З урахуванням наданих позивачем доказів та норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову АТ КБ «Приватбанк» у позові про стягнення заборгованості по пені та штрафу, як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним, оскільки вимоги банку до відповідача щодо стягнення пені та штрафу були обґрунтованими. Із долученого банком розрахунку до суду першої інстанції вбачається, що пеня за прострочене зобов`язання становить 12436 грн. 10 коп. та пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. становить 665 грн. 83 коп., штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.00 коп. - штраф (фіксована частина), 2475 грн.57 коп. - штраф (процентна складова). Цивільно-правова відповідальність це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15. Нарахування пені і штрафу згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду», (підписаної відповідачем ОСОБА_1 ) фактично має місце за одне й те саме порушення, несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням, тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу. Відповідно до довідки про умови та правила, штраф при порушенні строків платежів по будь якому зобов`язанню передбаченого договором більше як на 120 днів становить 500 грн. + 5% від суми позову. Оскільки судом першої інстанції на користь позивача стягнуто 25 999 грн. 39 коп. заборгованості за тілом кредиту, а тому стягненню підлягає штраф у сумі 1799 грн.97 коп., з яких: штраф постійна складова становить 500 грн. та штраф відсоткова складова - 1299 грн.97 коп. та відмови у задоволенні позову про стягнення пені. Відповідно до матеріалів справи, відповідач підписуючи анкету-заяву про умови та правила погодив базову відсоткову ставку, яка становить 2,5% проценти в місяць на суму залишку заборгованості (а.с.10 зв.). Крім того, вказана відсоткова ставка зафіксована і у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка була підписана відповідачем 16 січня 2009 року (а.с.11). Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого до суду першої інстанції, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами на початок розрахункового періоду 16 січня 2009 року - 30% на суму залишку заборгованості за кредитом, яка діяла по 31 серпня 2014 року (дата, що міститься у розрахунку заборгованості). 01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34.8%., а з 01 квітня 2015 року - до 43.2%. З 01 червня 2015 року по день звернення до суду розмір процентної ставки коливався, а зменшився спочатку до 36.00%, а потім до 35.00%. Представник позивача надав до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості з врахуванням процентної ставки, узгодженої з відповідачем під підпис. Колегія суддів апеляційної інстанції, приймає цей розрахунок, який є новим доказом з огляду на те, що він відповідає досягнутій сторонами домовленості під час укладення договору. Згідно цього розрахунку заборгованість відповідача, з урахуванням погашення боргу становить: заборгованість за тілом кредиту - 30150 грн. 66 коп.; заборгованість за процентами 5328 грн. 42 коп.; штраф постійна складова - 500 грн. та штраф відсоткова складова 1773, 95 грн. В той же час заборгованість за простроченим тілом кредиту відсутня. Отже, підстав для стягнення зазначеної у позові суми у розмірі 10409 грн.98 коп. не має, оскільки наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок заборгованості, як доказ наявності такої не може бути прийнятий, бо проведений в порушення умов, укладеного між сторонами договору. Крім того, перевіривши вищевказаний розрахунок заборгованості на відповідність заявленим позовним вимогам та доводам апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що заборгованість за відсотками у сумі 5328 грн. 42 коп., хоча і розрахована відповідно до погодженої відсоткової ставки, проте не підлягає до стягнення, оскільки позивачем при подачі позову такі вимоги не заявлялися. Щодо вказаної у цьому розрахунку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 30150 грн.66 коп., то колегія суддів не бере до уваги, оскільки заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25999 грн.39 коп., яка стягнута за рішенням суду позивачем не оскаржується, а відтак не є предметом апеляційного розгляду. З огляду на наведене, судом першої інстанції постановлене рішення з порушенням вимог норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача. Згідно ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку кредитної заборгованості в розмірі 27799 грн.36 коп. (25999,39 (стягнено судом І інст.) + 1799,97), то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» належить стягнути сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам за подання позовної заяви у сумі 1017 грн. 44 коп. (27799,36х1921/52486,87). Так як апеляційну скаргу задоволено на 1799,97 грн., або на 6,79% (1799.97/26487,48х100), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 195 грн.65 коп. (2881,50 грн. х 6,79%) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2020 року в частині відмови у стягнені заборгованості за простроченим тілом, пенею та штрафом скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 500 грн. штрафу фіксована частина та 1299 (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) грн. 97 коп. штраф відсоткова складова, а всього - 1799 (одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 97 коп. У задоволенні вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та пенею відмовити. Це ж саме рішення в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1017 (одна тисяча сімнадцять) грн.44 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 195 (сто дев`яносто п`ять) грн. 65 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 р.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»