Постанова 4855 № 580/934/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/934/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуті, а саме не здійснено розрахунок суми моральної шкоди, що стягується з посиланням на первинні документи, не надано суду належний доказ сплати (перерахування) судового збору в розмірі 4204 грн. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення позивачу, як фізичній особі ІІ групи інвалідності не може слугувати, у відповідності до приписів ст. 5 Закону №3674, підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову, з огляду на те, що оскаржуваною постановою накладено адміністративно-господарський штраф на позивача, як суб`єкта господарювання та позивач звернувся за захистом власних прав, свобод та інтересів саме як фізична особа-підприємець. Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI (далі - Закон N 3674-VI). Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону N 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Положеннями ст. 5 Закону N 3674-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (п. 9 ч. 1 ст. 5 цього Закону). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 875599. Колегія суддів звертає увагу, що Закон України "Про судовий збір" не розмежовує та не робить виключень щодо звільнення від сплати судового збору для фізичних осіб-підприємців при зверненні до суду як за оскарженням ними рішень суб`єктів вданих повноважень, що пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності так і при зверненні до суду, коли це не пов`язано із його статусом як суб`єкта господарювання. На переконання колегії суддів, статус особи із інвалідністю надає такій особі право на пільги незалежно від характеру та виду діяльності такої особи, так як в такому разі є ознаки звуження та обмеження прав. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання позивача сплатити судовий збір. Щодо вимоги суду надати розрахунок суми моральної шкоди, що стягується з посиланням на первинні документи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Положеннями п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України дійсно передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зазначення ціни позову та обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. У свою чергу, Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»). Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Беллет проти Франції", в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. За наведених обставин та враховуючи, що позивачем окрім відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем було заявлено позовні вимоги про визнання протиправними дій службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04.02.2020р. №19192 про віднесення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до категорії ризикових платників податків та визнання протиправними дії Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на переконання колегії суддів, вказані судом першої інстанції недоліки позовної заяви не є істотними, оскільки не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя. Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви. Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Судді: