Постанова 4855 № 580/934/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/934/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., за участю секретаря Бринюк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та на рішення Черкаського окружного адміністративного суду скаргу від 24 грудня 2020 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, ДПС України про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, ДПС України в якому просить: визнати протиправними дії службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04.02.2020р. №19192 про віднесення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до категорії ризикових платників податків; визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними діями та рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області в сумі 1 200 000,00 грн. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року задоволено клопотання відповідача. Провадження в адміністративній справі в частині визнання протиправними дій службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04.02.2020року №19192 про віднесення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до категорії ризикових платників податків закрито. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою та рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, позивачем подано апеляційні скарги, в яких просить їх скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Доводи апеляційної скарги позивача на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не дотримано вимог процесуального законодавства в частині строків розгляду справи по суті, виготовлення повного тексту ухвали та вирішення клопотань позивача щодо поданих сторонами доказів на відповідність їх вимогам статтям 73,74,75 КАС України. Вважає, що закриття позовних вимог в частині свідчить про неповноту встановлених обставин та доказів моральної шкоди, на які посилається позивач та які мають значення для справи, відповідно не надавши оцінку всім обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позивач вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. При вирішенні клопотання про закриття провадження у справі судом першої інстанції враховано наступне. 27.03.2018 у відповідності до протоколу №4 позивача було внесено до Журналу ризикових платників згідно рішенням комісії ГУ ДФС у Черкаській області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 в адміністративній справі №580/1596/19,яке набрало законної сили 12.11.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Черкаській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення до Журналу ризикових платників фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що оформлено протоколом №4 від 27.03.2018. Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, якою затверджено порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, протокольним рішенням засідання комісії ГУ ДПС у Черкаській області від 31.01.2020 № 6 вирішено привести у відповідність до нових критеріїв ризиковості та залишити в Журналі ризикових платників податків, що є платниками ПДВ відповідно до додатку на підставі якого 04.02.2020 Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято спірне рішення № 19192 (Т.3 а.с.245-246, 247). На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 в адміністративній справі №580/1596/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення комісії про внесення до Журналу ризикових платників ОСОБА_1 , 20.02.2020 комісією ГУ ДПС у Черкаській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з переліку ризикових платників (Т.3 а.с.248-249, 250). Враховуючи, що позивач звернувся до суду 17.03.2020 та наявність рішення комісії ГУ ДПС у Черкаській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.02.2020 про виключення ОСОБА_1 з переліку ризикових платників, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправними дій службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04.02.2020року №19192 відповідно до п.8. ч. 1 ст. 238 КАС України. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитися та вважає його передчасним з огляду на наступне. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Зі змісту даної норми слідує, що провадження у справі, на підставі даного пункту частини першої статті 238 КАС України, може бути закритим за наявності таких обов`язкових умов: виправлення суб`єктом владних повноважень у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. При встановленні під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. Водночас, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що висновку про повне усунення порушення прав позивача, як підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, повинні передувати встановлення змісту прав та інтересів, на захист яких поданий адміністративний позов, а також перевірка обґрунтованості доводів позивача про те, що такі права та інтереси були порушені оскаржуваними діями відповідачів і можуть бути поновлені у спосіб, обраний позивачем. Однак, закриваючи провадження у частині вимог у зв`язку із скасування спірного рішення, судом першої інстанції не досліджено чи відбулося скасування рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 19192, дії щодо прийняття якого є предметом розгляду у цій справі внаслідок прийняття відповідачем рішення від 20.02.2020 №27894 ( зі змісту рішення від 20.02.2020 таке не вбачається). Також судом першої інстанції не досліджено обставин щодо наявності чи відсутності порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту внаслідок дій щодо прийняття рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 19192. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправними дії службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04.02.2020 №19192 про віднесення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до категорії ризикових платників податків неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу у цій частині вимог направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо вимоги позивача в апеляційній скарзі на оскаржувану ухвалу про винесення нового рішення про задоволення вимог щодо яких закрито провадження, то така задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження, справа передається на розгляд суду першої інстанції. Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 , як суб`єкт господарювання - фізична особа - підприємець, зареєстрований 19.08.2016 за основним видом діяльності «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту». 24 грудня 2019 року Головою ДПС України затверджено План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, відповідно до якого на 2020 року запланована документальна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 включений до плану -графіку на 2020 рік. Наказ щодо призначення та проведення перевірки згідно плану-графіка не приймався. 21.01.2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС в Черкаській області із запитом №01/21-20 від 21.01.2020 щодо визначення критеріїв та підстав включення ОСОБА_1 до плана-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік (Т.1 а.с.64). У відповідь позивач отримав лист від 13.02.2020 №3883/23-00-33-0408, в якому ГУ ДПС України в Черкаській області повідомило, що відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи №9298645753 від 09.02.2018 р (звітний період - рік 2017) , ОСОБА_1 задекларовано суму одержаного доходу від провадження підприємницької діяльності ( колонка 4 розділу І додатка Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи) в розмірі 8475155 грн., загальна сума відображених витрат склала 8602615 грн. Таким чином, загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 101,5 % суми загального доходу, задекларованого у вказаній декларації. Також згідно податкової декларації про майновий стан і доходи №9309810498 від 06.02.2019 р (звітний період - рік 2018), ОСОБА_1 задекларовано суму одержаного доходу від провадження підприємницької діяльності ( колонка 4 розділу І додатка Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи) в розмірі 2182667 грн. 58 коп., загальна сума відображених витрат склала 2149687 грн. 32 коп. Загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 98,5 % суми загального доходу, задекларованого у вказаній декларації. Наведене вище відповідає критерію високого ступеня ризику, визначеному в пункті 4 розділу IV Порядку, а саме - загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації. Також Головне управління у вказаному листі зазначило, що визначення мети та періоду діяльності, який буде перевірятися, також інші обов`язкові умови будуть визначені в наказі та направленні на проведення планової документальної перевірки (Т. а.с.65). Вважаючи дії контролюючого органу щодо включення до плану-графіка перевірок протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом. В обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправними дії ДПС України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивач зазначив, що ДПС України протиправно затверджено план-графік перевірок на 2020 рік з включення позивача до ризикових платників податку, оскільки останній не підпадає під жоден з критеріїв ступеня ризиків. Вказано, що податковий орган має проаналізувати діяльність платника податків та визначити критерії ризику несплати ним податків та зборів, а тому не було дотриманого вказаного порядку включення до плану-графіку. Щодо відшкодування моральної шкоди вказано, що факт визнання судом протиправними дій відповідача є підставою для її нарахування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку порядок включення платника податків до плану-графіка дотримано і контролюючий орган документально підтвердив повну послідовність проведеного відбору, а тому є всі підстави вважати, що платник був включений до плану графіка документальних планових перевірок правомірно. Судом враховано пояснення представника відповідача, що критерій ризику, розраховано згідно показників податкових декларацій. Таким чином, включення позивача в план - графік проведення документальних перевірок на 2020 рік є обґрунтованим, а тому відповідно відсутні протиправні дії Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови та порядок проведення перевірок встановлені нормами Податкового кодексу України (далі ПК України). Згідно підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. У силу вимог підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Отже, контролюючий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні планові перевірки. Пунктом 77.1 статті 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Відповідно до пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. У силу вимог пункт 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків розроблений Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за №751/27196 (далі Порядок № 524). Відповідно до пункту 4 Розділу І цього Порядку до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України. Порядок відбору до плану-графіку платників податків - юридичних осіб, фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів встановлено розділом ІІІ Порядку №

524. Формування переліку платників податків до розділів I та II плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. При плануванні на I квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на II та III квартали - за попередній рік, на IV квартал - за перше півріччя поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов`язкових платежів. З системного аналізу наведених норм права вбачається, що законодавцем запроваджено ризикоорієнтовний підхід до планування перевірок платників податків, з урахуванням особливостей критеріїв суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичності проведення планових заходів та переліку питань для їх здійснення. Тобто, платник податків включається до плану-графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків. При цьому, з наведеного вбачається, що дії контролюючого органу щодо формування, у тому числі затвердження, плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків. І зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків, і відповідно такий акт не порушує права останнього. В даному випадку, лише наказ надає контролюючому органу право на проведення документальної планової перевірки позивача та є юридично значимим, оскільки породжує для позивача певні обов`язки та наслідки. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об`єктом судового оскарження. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/6376/16. Відтак, відповідач при включенні позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, здійснював власні повноваження на підставі норм чинного законодавства, факт включення позивача до плану - графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік не створює для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав. Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки в порядку, встановленому ст.81 Податкового кодексу України. За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а та від 04 лютого 2020 року у справі № 320/7969/17. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, а оскаржувані дії (щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ) в даному випадку не породжують для останнього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів апеляційної інстанцій дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. При цьому посилання апелянта, що включення до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2020 рік порушують права позивача, оскільки має вплив на ділову репутацію, судова колегія відхиляє, оскільки вказані доводи носять характер припущень та не підтвердженні жодними доказами. Колегія суддів також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00). З огляду на зазначене, інші доводи апеляційної скарги відносяться до процедури включення позивача до плану-графіку є такими, що заявлені передчасно. Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача в апеляційній скарзі щодо визнання протиправними дій ДПС України щодо затвердження плану -графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього ФОП ОСОБА_1 , враховуючи перенесення контролюючим органом проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з 2020 року на 2021 рік згідно абзацу восьмого пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки вказані вимоги не є предметом позову у цій справі. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині включення до нього фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з підстав, викладених у постанові апеляційного суду. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. За приписами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що тривалі неправомірні дії податкового органу та подальший процес відновлення порушених прав спричинили йому душевні страждання, переживання стрес та відчуття невизначеності, вплинули на реалізацію його намірів, суттєво погіршили життєві зв`язки та ділову репутацію, стали причиною знаходження у стані постійного стресу, що завдає значної шкоди його здоров`ю. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає, що в даному випадку існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди. При цьому, зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок таких обставин з предметом позову. Відтак, вимогу позивача про стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Частиною 4 ст. 317 КАС України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року підлягає зміні в частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322,325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та на рішення Черкаського окружного адміністративного суду скаргу від 24 грудня 2020 року задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року про закриття провадження в частині вимог про визнання протиправними дій службових осіб ГУ ДПС у Черкаській області щодо прийняття рішення від 04.02.2020 року №19192 про віднесення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до категорії ризикових платників податків - скасувати. Справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в цій частині вимог. Змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду скаргу від 24 грудня 2020 року, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду скаргу від 24 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду в частині скасування ухвали про закриття провадження набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. В іншій частині постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: Повний текст постанови виготовлено 04.03.2021 року.