Постанова 4855 № 580/3286/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3286/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: - визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 звільнити за станом здоров`я ОСОБА_1 з військової служби з виключенням із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та здійснити розрахунки відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яке полягає у тому, що починаючи з моменту встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав, що позивачем не надано доказів звернення його до командира військової частини із рапортом про звільнення з військової служби, відсутність яких перешкоджає суду, зокрема, перевірити дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом, а також з підстав, що заявлена позивачем позовна вимога про зобов`язання вчинити дії без вимоги про визнання протиправною бездіяльності не узгоджується з визначеними КАС України способами захисту порушених прав. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 позовну заяву повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з неусуненням визначених в ухвалі від 08.05.2023 про залишення позовної заяви без руху недоліків, оскільки до уточненої позовної заяви не надано доказів звернення позивача до командира військової частини із рапортом про звільнення з військової служби, не зазначено про неможливість подання таких доказів. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивачем неодноразово зверталася увага суду першої інстанції на те, що подання рапорту про звільнення у випадку визнання військовослужбовця непридатним до військової служби за станом здоров`я чинним законодавством не вимагається. Підкреслює, що неподання певних доказів позивачем не може бути підставою для повернення позовної заяви. Викладене, на переконання апелянта, свідчить про утворення оскаржуваною ухвалою перешкод у доступі позивача до суду. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 та частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. У зв`язку з перебування члена колегії суддів у відпустці продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк. Як було встановлено вище недоліком, неусунення якого стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було визначено ненадання позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху доказів звернення ОСОБА_1 до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, а також незазначення причин неможливості їх подання. Так, відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8). Приписи ч. 4 ст. 161 КАС України закріплюють обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. На переконання позивача, всі необхідні докази ним було додано до позовної заяви, а ненадання ним доказів звернення до командира військової частини із рапортом про звільнення з військової служби ОСОБА_1 пояснював тим, що норми чинного на час виникнення спірних правовідносин Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не вимагали подання командиру рапорту на звільнення з військової служби у разі отримання військовою частиною висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я. Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Таким чином, на переконання судової колегії, повернення позовної заяви з підстав ненадання позивачем доказів, якими останній обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та за умови, що позивачем вказано на те, що всі необхідні, на його думку, докази, ним додано до позовної заяви, а подання окремих доказів неможливе з огляду на їх відсутність, не узгоджується з наведеними вище положеннями ч. 4 ст. 9 та ч. 4 ст. 161 КАС України. У свою чергу, оцінка доказів у розрізі заявлених позовних вимог надається судом при ухваленні рішення по суті спору (ст. 244 КАС України). Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 31.08.2023 по справі № 990/114/23 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що: «Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.». З урахуванням наведеного судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав неусунення її недоліків через те, що визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки не узгоджувалися з приписами ст. ст. 160-161 КАС України, дають підстави для висновку, що безпідставно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, з підстав неподання позивачем конкретно визначених доказів не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, у зв`язку з порушенням матеріального та процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан