Постанова 4855 № 640/7234/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7234/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Василенко Я.М., Ганечко О.М., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів від 05 березня 2020 року: № 123 "Про ліквідацію Національної академії прокуратури України"; № 130 "Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України"; № 131 "Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів". Крім того, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Генерального прокурора Р. Рябошапки від 05 березня 2020 року № 123 "Про ліквідацію Національної академії прокуратури України", № 130 "Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України" та № 131 "Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів"; заборони комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України, утвореної наказом Генерального прокурора від 05 березня 2020 року № 129 вживати заходи щодо ліквідації Національної академії прокуратури України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову якою вжити заходи забезпечення позову у цій справі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції належно не встановлено обставини справи та не враховано, що внаслідок прийняття оскаржуваних наказів та невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено ефективний захист прав та інтересів позивача як ректора Національної академії прокуратури, так і інших членів трудового колективу установи, оскільки за час розгляду адміністративної справи усі працівники будуть звільнені, а у випадку задоволення позовних вимог доведеться докласти значних зусиль для відновлення порушених прав. Крім того, зауважено про неправомірність оскаржуваних наказів та наявності очевидних ознак протиправності таких. Відзиву Офісу Генерального прокурора на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апелянт та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Представник відповідача просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з`явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, у суду відсутні підстави стверджувати про порушення прав, свобод або інтересів заявника оскаржуваними діями відповідача, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає. Надаючи правову оцінку правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно зі ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони вчиняти певні дії. Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України для забезпечення позову. Судом не було встановлено саме ознак очевидної протиправності оскаржуваних наказів Генерального прокурора від 05 березня 2020 року № 123 "Про ліквідацію Національної академії прокуратури України", № 130 "Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України" та № 131 "Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів". Встановлення таких ознак є необхідним для вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, фактична протиправність чи правомірність відповідного рішення підлягає встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених вимог. Апелянт вказує, що у разі задоволення позову, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та права працівників трудового колективу Національної академії прокуратури. Крім того, вказано, що виконання спірних наказів може спричинити негативні наслідки взагалі для діяльності Національної академії прокуратури, в тому числі і призвести до скорочення робочих місць. Зазначені обставини судом враховуються, однак, не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Колегія суддів приходить висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних наказів до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Відповідно до абз. 3-5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. Наявність ознак протиправності оскаржуваних наказів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19 червня 2018 року у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта щодо протиправності оскаржуваних наказів, як на підставу для забезпечення позову в даній справі. Враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування спірної ухвали суду. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 22.06.2020