Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4750/19

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 р. Справа № 440/4750/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.01.20 по справі № 440/4750/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( далі ГУ ПФУ в Полтавській обл., відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській обл. (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7) від 21.10.2019 № 9; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській обл.(відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7) провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ в редакції діючої на час призначення пенсії ( далі Закон № 1789), починаючи з 01.10.2018, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 11.10.2019 № 18-458/вих19 без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Полтавській обл. (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7) від 21.10.2019 № 9 щодо відмови здійснити перерахунок призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області №18-458вих19 від 11.10.2019. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789 ( в редакції діючої на час призначення пенсії), починаючи з 01.10.2017, виходячи з розрахунку 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 11.10.2019 № 18-458/вих19 без обмеження її максимального розміру, та здійснити відповідні виплати, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. Не погодившись з даним судовим рішенням ГУ ПФУ у Полтавській обл. подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, оскільки ґрунтується на положеннях статті 50-1 Закону № 1789, яка на час звернення ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду втратила чинність, а відсутність в спірний період правового регулювання порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури не може свідчити про звуження існуючих прав позивача з боку пенсійних органів. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.10.2017, так як підстави для здійснення такого перерахунку та виплати взагалі відсутні. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019, на яке посилається суд першої інстанції, набрало чинності 13.12.2019, а відтак позивач має право на перерахунок та виплату пенсії лише з цієї дати. 28.02.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання ГУ ПФУ у Полтавській обл. про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги призначено до розгляду. 03.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду в задоволенні клопотання відповідача відмовлено. 03.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору. 26.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 440/4750/19 13.04.2020 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 16.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та відповідно до п.3 ч..ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства ( далі КАС України) призначено до розгляду справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені та підтверджені в суді апеляційної інстанції наступні обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якому з 2015 року призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону №1789 в розмірі 60% від місячного заробітку працюючого на посаді начальника відділу прокуратури Полтавської області. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській обл. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" ( далі Постанова № 657) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, 17.10.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Полтавській обл. із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 11.10.2019 № 18-458вих19 про заробітну плату. Рішенням ГУ ПФУ у Полтавській обл. (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7) № 9 від 21.10.2019 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії. Аргументом відмови у перерахунку позивачу пенсії стало посилання відповідача на те, що Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі Закон № 1697), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Позивач не погодився з таким рішенням, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час відмови позивачу у перерахунку пенсії порядку перахунку та виплати пенсії працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України встановлено не було, а з 13 грудня 2019 року Конституційним Судом України вирішено, що порядок і умови перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури взагалі не можуть встановлюватись актами Кабінету Міністрів України, тому підлягають застосуванню положення частини 20 статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції, яка не передбачає будь-яких умов для такого перерахунку, окрім як підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, що працюють на відповідних посадах. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до приписів статті 50-1 Закону № 1789 з 01.10.2017, а не з 01.01.2018, як просив позивач, оскільки такий перерахунок та виплата проводяться з першого числа місяця, наступного за місяцем в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, а постанова № 657, якою підвищено розмір оплати праці працівників прокуратури, набрала чинності з 06.09.2017. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті). Частина 18 статті 50-1 Закону № 1789 (у редакції чинній до 15 липня 2015 року), передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (17.10.2019) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів, змінилося. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Отже, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Крім того, пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону № 1789. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частини вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789, яка визначала право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратила чинність. Частиною 20 статті 86 Закону № 1697 ( в редакції від 28.12.2014 чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова № 657, якою було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько - слідчим працівникам, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Отже, з 1 січня по 14 липня 2015 року урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, також і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом №1789 підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він немав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що втрата чинності положеннями статті 50-1 Закону № 1789, які регулювали порядок перерахунку та виплати пенсій працівникам прокуратури, а також відсутність наступного правого регулювання з боку Кабінету Міністрів України не може свідчити про звуження існуючих прав позивача з боку органів Пенсійного фонду. Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та постановою КМУ № 657, якими по-іншому врегульовано правовідносини, що пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789, з 15 липня 2015 року не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Наведений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2020 у справі № 369/10979/16-а, що є обов`язковою при застосуванні норм права в силу ч.5 ст.242 КАС України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), як на підставу для визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Полтавській обл. від 21.10.2019 № 9, щодо відмови здійснити перерахунок пенсії та зазначає наступне. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визначено, що положення частини 20 статті 86 Закону №1697 (в редакції від 28.12.2014), які визнані неконституційним, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 13.12.2019. Враховуючи дату звернення позивача із заявою до пенсійного органу та дату ухвалення рішення Конституційним Судом України колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин вказане рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 застосуванню не підлягає. З огляду на наведене, колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування положень частини 20 статті 86 № 1697-VII в первинній редакції (редакція від 14.10.2014), через визнання внесених до неї змін від 28.12.2014 такими, що не відповідають Конституції відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019. Також колегія суддів відхиляє посилання позивача, викладені у відзиві на апеляційну скарги, на те, що частина 20 статті 86 Закону №1697 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пенсія йому була призначена до набрання чинності вказаною нормою, виходячи з наступного. Спірні правовідносини виникли не у зв`язку із призначенням пенсії ОСОБА_1 , а у зв`язку із її перерахунком, а тому застосуванню підлягали ті норми законодавства, які були чинними на момент звернення позивача (17.10.2019) до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку пенсії. Положення ч.20 ст.86 Закону № 1697 ( в редакції зі змінами) на момент звернення ОСОБА_1 із вказаною заявою та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення діяли, а тому є такими, що підлягають застосуванню. Колегія суддів також відмічає, що вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2017 на підставі статті 50-1 ЗУ № 1789 ( в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу) є необґрунтованими, оскільки законодавчі підстави для проведення такого перерахунку у пенсійного органу відсутні. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 по справі № 440/4750/19 скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк