Постанова 4851 № 200/6144/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 р.Справа № 200/6144/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, повний текст складено 19.08.25 по справі № 200/6144/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 29.08.2024 №359; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії за вислугу років - з 08.06.2023 на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.08.2024 №21-10135вн-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.08.2024 №359. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 08.06.2023 відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.08.2024 №21-10135вн-24, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що станом на 01.01.2022 ОСОБА_1 не отримував пенсію згідно Закону №1697-VII та Закону №1058-ІV. Вказує, що з 08.06.2023 позивача переведено з пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-IV на пенсію за вислугу років згідно Закону №1697-VII. Перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати станом на 01.01.2022 не передбачено діючим законодавством. Після призначення пенсії 08.06.2023 ОСОБА_1 за вислугу років згідно Закону №1697-VIІ, нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не приймалися. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято правомірне рішення 29.08.2024 №359 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 02.05.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 02.05.2022 по 07.06.2023 отримував пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 08.06.2023 позивача переведено з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру». Пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» призначено позивачу у розмірі 5546,80 грн, розраховану як 60% від середньомісячного заробітку 9244,66 грн, що включає наступні складові: посадовий оклад 5660,00 грн; надбавка за вислугою років 40% - 2264,00 грн; усього 7924,00 грн х коефіцієнт загального підвищення розміру посадового окладу та надбавок. 22.08.2024 Донецькою обласною прокуратурою видано довідку №21-10135вн-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій про те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та керуючись статтею 81, 86 Закону України "Про прокуратуру", розмір заробітної плати (грошового забезпечення) працюючого працівника за відповідною посадою прокурор окружної прокуратури (прокурор місцевої прокуратури), станом на 01.01.2022, становить 65333,34 грн. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 23.08.2024 про перерахунок пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.08.2024 №21-10135вн-24. За результатами розгляду такого звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 29.08.2024 №359 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю підстав. Зазначено, що станом на 01.01.2022 ОСОБА_1 не отримував пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Повідомлено, що 08.06.2023 заявника переведено з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру». Вказано, що перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати станом на 01.01.2022 не передбачено діючим законодавством. Зауважено, що після призначення 08.06.2023 пенсії ОСОБА_1 за вислугою років згідно Закону №1697-VII, нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не приймалися. Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.08.2024 №359, яке підлягає скасуванню. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 08.06.2023 відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.08.2024 №21-10135вн-24, з урахуванням виплачених сум. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII). Із набранням чинності цим Законом №1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім, зокрема, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 статті 50-1. До скасування вищевказаних норм, стаття 50-1 Закону № 1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни до Законів №1697-VII та №1789-XII, визначивши, що з 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина вісімнадцята статті 50-1 та частина двадцята статті 86 відповідно). Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) (далі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. При цьому, пунктом 3 встановлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". У своєму Рішенні № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону. Судом враховується, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Однак, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури. До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII. Як зазначено вище, у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, відповідні положення втратили чинність з 13.12.2019, а тому Закон № 1697-VII з указаної дати не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. Водночас, суд акцентує увагу на тому, що підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Позивач вважає, що право на перерахунок пенсії за вислугою років, призначеної 08.06.2023 згідно з Законом України «Про прокуратуру», виникло у нього з моменту призначення пенсії (з 08.06.2023) на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019. Однак, вказані посилання позивача є помилковими, оскільки подія підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників має виникнути після призначення пенсії, як підстава її перерахунку, що проводиться пенсійним органом з моменту звернення з відповідною заявою про перерахунок. Колегія суддів зауважує, що після призначення пенсії 08.06.2023 ОСОБА_1 за вислугою років згідно з Законом України «Про прокуратуру», нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не приймалися, заробітна плата прокурорів не підвищувалася. Судом встановлено, що 22.08.2024 Донецькою обласною прокуратурою видано довідку №21-10135вн-24 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій про те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та керуючись статтею 81, 86 Закону України "Про прокуратуру", розмір заробітної плати (грошового забезпечення) працюючого працівника за відповідною посадою прокурор окружної прокуратури (прокурор місцевої прокуратури), станом на 01.01.2022, становить 65333,34 грн. Однак, колегія суддів звертає увагу, що станом на 01.01.2022 позивач не отримував пенсію згідно з Законом України «Про прокуратуру», як не отримував жодної іншої пенсії. Таким чином, довідка Донецької обласної прокуратури від 22.08.2024 №21-10135вн-24 про розмір заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою прокурор окружної прокуратури (прокурор місцевої прокуратури) станом на 01.01.2022 не може бути підставою для перерахунку пенсії позивача, призначеної 08.06.2023 згідно з Законом України «Про прокуратуру». Колегія суддів враховує, що у спірному випадку позивач не погоджується з розміром призначеної 08.06.2023 пенсії за вислугою років згідно з Законом України «Про прокуратуру». Проте, питання розміру пенсії за вислугою років, призначеної позивачу згідно з Законом України «Про прокуратуру» не є спірним у даній справі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відсутній обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років з 08.06.2023 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 22.08.2024 №21-10135вн-24. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. За цим, доводи апеляційної скарги про те, що станом на 01.01.2022 ОСОБА_1 не отримував пенсію згідно Закону №1697-VII, а після призначення пенсії за вислугою років згідно Закону №1697-VII, нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не приймалися, колегія суддів вважає обґрунтованими. Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. За цим, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підлягає задоволенню. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 200/6144/24 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 13.01.2026 року