Постанова 4851 № 440/2968/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 р.Справа № 440/2968/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 11.08.20 року по справі № 440/2968/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просить суд: - визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 року, виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м.Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з регіональним коефіцієнтом та доплат за вислугу років - 60% і за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м.Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із застосуванням регіонального коефіцієнта, та доплат за вислугу років - 60% і за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видати ОСОБА_1 оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 року, виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м.Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з регіональним коефіцієнтом та доплат за вислугу років - 60% і за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу; - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 841 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4800 грн. 00 коп. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо невидачі ОСОБА_1 Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 60% розміру посадового окладу та доплати за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ЄДРПОУ 26304855) здійснити розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та видати оновлену Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 60% розміру посадового окладу та доплати за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36032, ЄДРПОУ 26304855) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що видача довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання про суддівську винагороду станом на 01.01.2020р. та 18.02.2020р. була видана відповідачем відповідно до діючого на час видачі довідки законодавства. Зазначає, що станом на 01.01.2020р. був чинним пункт 25 Закону №1402-VIII, який передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який: а) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді); б) призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Вважає, що з аналізу вказаної норми послідовним є висновок про те, що іншим суддям довічне грошове утримання має бути призначене у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшувався на два відсотки грошового утримання судді, але не міг бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Зауважує на тому, що розрахунок суддівської винагороди позивачу при видачі довідки №02/297/2020 від 28.01.2020р. правомірно здійснювався відповідно до положень статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010р., оскільки позивач пішов у відставку 22.09.2016р., на підставі п.25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону від 02.06.2016р. №1402-VІІІ. На думку відповідача, є хибним висновок суду першої інстанції про те, що станом на 01.01.2020р. позивачу мала бути видана довідка для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII, так як у період з 01.01.2020р. по 17.02.2020р. Закон №1402-VІІІ містив правову норму (п.25 Перехідних положень), яка передбачала певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, в залежності від того, пройшли вони кваліфікаційне оцінювання чи ні. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 01.11.2018р. у зразковій справі №0640/3835/18. Стосовно присуджених судових виплат на професійну правничу допомогу, зазначає, що задоволений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. є перебільшеним та не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом та характером наданих адвокатом послуг. ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року без змін. Додатково зазначає, що звільнений з посади Ленінського районного суду м. Полтави постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VIII, тобто коли діяли положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, а довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді необхідна саме для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а не для його призначення (отримання). Вказує, що суд першої інстанції правильно встановив предмет доказування по даній справі - видача довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, та, на підставі детального аналізу законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку в частині, що посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 (справа №1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року як на підставу, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникло лише з 18 лютого 2020 року, відхиляються судом, оскільки зазначеним судовим актом визнано неконституційним пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02 червня 2016 року, яким передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом. Зазначає, що посадовий оклад суддів Ленінського районного суду м. Полтави, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, з 01.01.2020 року складає 30 прожиткових мінімумів, а відтак відповідач безпідставно видав довідку, де вказано інший розмір суддівської винагороди. Вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, на рішення Верховного Суду від 01.11.2018 року у зразковій справі №0640/3835/18 є безпідставним, оскільки вказане рішення не підлягає застосуванню по даній справі, оскільки правовідносини у цій справі не є аналогічними тим, що були предметом дослідження Верховним Судом. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Постановою Верховної Ради України №1515-VIII від 08.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Полтави №24-ОС від 14.09.2016 року позивача звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у зв`язку з виходом у відставку. З метою приведення у відповідність до вимог діючого з 01 січня 2020 року законодавства розміру свого щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу відповідної довідки. 28.01.2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області позивачу сформовано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/297/2020, згідно якої станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 53601,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 31530,00 грн, доплата за вислугу років (60%) - 18918,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 3153,00 грн (а.с. 34). Не погодившись з обґрунтованістю зазначеної довідки, позивач звернувся до відповідача повторно (а.с. 18). 28.02.2020 року відповідач склав нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/919/2020, згідно якої станом на 18 лютого 2020 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 107202,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років (60%) - 37836,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 6306,00 грн (а.с. 33). Незгода позивача з тим, що довідка №02/919/2020 від 28.02.2020 року виготовлена станом на 18.02.2020 року та без врахування регіонального коефіцієнту по м. Полтава, зумовила звернення до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області втретє (а.с. 19). 10.04.2020 року відповідач виготовив довідку №02/1224/2020, в якій визначив розмір суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді з урахуванням регіонального коефіцієнту по м.Полтава, проте станом на 18.02.2020 року (а.с. 32). Відповідно до вказаної довідки розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18 лютого 2020 року, складає 117922,20 грн, у тому числі: посадовий оклад - 69366,00 грн, доплата за вислугу років (60%) - 41619,60 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 6936,60 грн. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо невидачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020 року, виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м.Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з регіональним коефіцієнтом та доплат за вислугу років - 60% і за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не видав позивачу Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 60% розміру посадового окладу та доплати за перебування на адміністративній посаді в суді - 10% розміру посадового окладу. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 4800,00 грн, суд першої інстанції, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3000 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Разом з цим, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» за №402-VIII запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, а саме: пункт 22 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», передбачав, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Пунктом 23 передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2016 року Постановою Верховної Ради України №1515-VIII ОСОБА_1 звільнено відставку з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави. Наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Полтави №24-ОС від 14.09.2016 року позивача звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у зв`язку з виходом у відставку. На час звільнення позивача з посади судді був чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2433-VІ від 07.07.2010 року (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №2453-VІ). 30.09.2020 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року (далі - Закон №1402-VІІІ). Відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VІІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Статтею 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Питання щодо подання та оформлення документів для перерахунку довічного грошового утримання врегульовано Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 №5-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891. (далі Порядок №3-1) Відповідно до пункту 3 частини другої Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Пунктом 2 частини третьої Порядку №3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. (пункт 4 частини другої Порядку №3-1). Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102 грн 00 коп. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною третьою указаної статті Закону № 1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року Оскільки з 01.01.2020 посадовий оклад суддів встановлювався, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є обставиною, що обумовлює необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму позивачу 28.01.2020 року була надана довідка про суддівську винагороду станом на 01.01.2020 року, виходячи із розрахунку посадового окладу 15 прожиткових мінімумів відповідно до п.25 Розділу XII Закону №1402-VIII (а.с. 34). Пунктом 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (у редакції Закону до 18.02.2020 року) передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного, оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 пункт 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнаний неконституційним та втратив чинність з дня його (Рішення) винесення. З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного Рішення 28 лютого 2020 року позивачу управлінням була видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічною грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 року, із розрахунку посадового окладу - 30 прожиткових мінімумів, без застосування регіонального коефіцієнту - 63060,00 грн. (а.с. 33). 10.04.2020 року позивачу була видана довідка для перерахунку щомісячною довічного грошового утримання про суддівську винагороду станом на 18.02.2020 року із розрахунку посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів із застосування регіонального коефіцієнту - 69 366,00 грн. (а.с. 32). Тобто видача довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання про суддівську винагороду станом на 01.01.2020 року та 18.02.2020 року була видана відповідачем відповідно до діючого на час видачі довідки законодавсва. Станом на 01.01.2020 року був чинним пункт 25 Закону №1402- VIII, який передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який: а) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді); б) призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Колегія суддів, аналізуючи наведені нормативно-правові акти, дійшла висновку, що іншим суддям довічне грошове утримання має бути призначене у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшувався на два відсотки грошового утримання судді, але не міг бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже, розрахунок суддівської винагороди позивачу при видачі довідки №02/297/2020 від 28.01.2020 року правомірно здійснювався відповідно до положень статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, оскільки позивач пішов у відставку 08.09.2016 року, на підставі п.25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону від 02.06.2016 року №1402-VIII (із змінами). Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що станом на 01.01.2020 року позивачу мала бути видана довідка для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Так як у період з 01.01.2020 року по 17.02.2020 року Закон №1402-VІІІ містив правову норму (п.25 Перехідних положень), яка передбачала певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, в залежності від того, пройшли вони кваліфікаційне оцінювання чи ні. Так, пп.1 п.24 розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону №402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, для судді місцевого суду з 1 січня 2020 року - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п.24 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402- VIII). Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 року №193-ІХ, яке набрало чинності 07.11.2019 року, виключено п.22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIІІ, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської, винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Верховний Суд в рішенні від 01.11.2018 року у зразковій справі №0640/3835/18 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, дійшов висновку, що посада судді, який вийшов у відставку до 30.09.2016, не є відповідною», рівнозначною посаді судді того самого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, підтвердив здатність здійснювати судочинство і продовжує працювати у цьому суду. Так, за висновком Верховного Суду для застосування ч.4 ст.143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року, тобто до 30.09.2016 року, «відповідною» є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання. Також за висновком Верховного Суду судді, які виходили у відставку до 30.09.2016 року, не розраховували і не могли розраховувати на поширення на них нового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки не працювали за «новими правилами», не отримували суддівську винагороду у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року. Інше застосування положень ч.4 ст.143 Закону від 02.06.2016 року призвело б до того, що судді, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року і жодного дня не працювали в умовах, коли конституційні вимоги до судді суттєво підвищилися, отримували б грошове утримання, у розмірі, більшому, ніж судді, які підтвердили відповідність цим вимогам (пройшли кваліфікаційне оцінювання) і відпрацювали в таких умовах щонайменше три роки. Тобто до 18.02.2020 року п.25 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1402-VIII був тією правовою підставою, яка по-різному визначала розмір грошового утримання суддів як при його призначенні, так і при перерахунку, в залежності від дати виходу у відставку. Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XIІ. Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання, суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Згідно з п.3 рішення Конституційного Суду України №2-р/202(і) від 18.02.2020 року положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України. До правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право у позивача на отримання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом України №1402-VIII, виникло з 18.02.2020 року, а не з 01.01.2020 року, як вважає позивач, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Аналогічна позиція по схожим правовідносинам щодо визначення дати з якої та станом на яку дату повинна видаватися довідка щодо грошового забезпечення викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19. Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки. Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про безпідставність посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.11.2018 року у зразковій справі №0640/3835/18, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначене рішення підлягає застосуванню по даній справі у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, так як правовідносини у цій справі є подібними тим, що були предметом дослідження Верховним Судом. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення. Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно і відсутні правові підстави, в розумінні КАС України, для стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області судових витрат. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року по справі № 440/2968/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 25.01.2021 року