Постанова 4850 № 200/3793/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року справа №200/3793/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Міронової Г.М., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі №200/3793/20-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61655124 від 26 березня 2020 року. В обґрунтування позову зазначила, що постанова прийнята в порушення ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки провадження відкрите не за місцем проживання, перебування позивача або знаходження її майна, тобто з порушенням правил територіальної підсудності. Відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, в той час як позивач зареєстрована у місті Донецьк. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Зазначає, що зареєстрована у м. Донецьк, відповідач є приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва. Законом право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого виконавець здійснює свою діяльність. У виконавчому написі нотаріуса зазначено місце фактичного проживання позивача - м. Київ, а місце реєстрації м. Харьків. Відповідач за відсутності належних доказів проживання позивача у м. Києві протиправно відкрив виконавче провадження. Однак ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаним у виконавчому документі, стягувач повинен додати до заяви документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, яку вказує стягувач у заяві. Таким чином, за відсутності документальних доказів фактичного проживання позивача на момент відкриття виконавчого провадження за вказаною адресою у м. Києві, відповідач протиправно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження. Фактичні обставини справи. Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту та довідкою про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру від 28 березня 2019 року №141313-2019 (а.с.9-12) Відповідач, ОСОБА_2 , є приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва., що підтверджується витягом з єдиного реєстру приватних виконавців України. 26 березня 2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61655124 (а.с.7-8). Виконавче провадження відкрите за заявою стягувача ТОВ «ФІНФОРС» (м. Київ), на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 13 березня 2020 року №3330 про стягнення з позивача на користь кредитної заборгованості в сумі 13059,00 грн. Як свідчить виконавчий напис від 13 березня 2020 року №3330, адреса реєстрації позивача зазначена: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 (а.с.31) Такі ж саме адреси реєстрації (м. Харьків) та проживання (м. Київ) позивача ОСОБА_1 містить заява від ТОВ «Фінфорс» про примусове виконання рішення (а.с.33) В договорі надання позики від 10.01.2019 року №464973-А визначена адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.34-46). Така ж сама адреса визначена в додаткових угодах до договору позики від 10.01.2019 року №464973-А (а.с.47-48) Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень, оскільки не наділений повноваженнями щодо визнання протиправними тих чи інших виконавчих документів. В межах цієї справи позивачем виконавчий напис нотаріуса не оскаржувався. Оцінка суду. На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Тобто, відповідно до Закону №1404 виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейника В.В. від 13.03.2020 року (далі - виконавчий напис) є виконавчим документом, який може бути пред`явлений до примусового виконання. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Закону №1404 у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Виконавчий напис зазначеним вимогам відповідає: в ньому зазначено найменування стягувача - ТОВ «Фінфорс», ПІП боржника - ОСОБА_1 , її дата народження, адреси місцезнаходження стягувача, адреса реєстрації та місця проживання боржника. На підставі частини першої статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". В розумінні приписів частини другої статті 5 Закону №1404 приватний виконавець наділений повноваженнями на здійснення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, приватний нотаріус виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. наділена повноваженнями здійснювати примусове виконання виконавчих написів нотаріуса. Згідно частини другої статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. На підставі частини другої статті 25 Закону України 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року (далі - закон №1403) приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Як визначено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідачем виконавче провадження №61655124 щодо боржника ОСОБА_1 відкрито за заявою стягувача ТОВ «Фінфорс» (м. Київ) від 20.03.2020 року про примусове виконання виконавчого напису, №3330 від 13.03.2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 (вказано місце реєстрації м. Харьків, адреса проживання м. Київ) коштів в розмірі 13059,90 грн. (а.с.33) На підставі частини третьої статті 26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. При цьому стаття 26 Закону №1404 «Початок примусового виконання», стаття 18 Закону №1404 «Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців» не містить обов`язку виконавця перевіряти дійсність фактичної адреси проживання боржника, якщо у виконавчому документі визначена така адреса. Не містить Закон №1404 і обов`язку стягувача надавати докази, які дають змогу достовірно встановити, що боржник фактично проживає за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Статтею 26 Закону 31404 визначено право, а не обов`язок стягувача зазначати певні додаткові відомості щодо боржника в заяві про примусове виконання. На підставі викладеного є безпідставними доводи апелянта, що Законом №1404 визначено обов`язок стягувача додавати до заяви докази на підтвердження фактичного проживання боржника за відповідною адресою. Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку що, якщо стягувачем подано виконавчий документ, зазначений у статті 3 цього Закону та заява про його примусове виконання, в яких, зокрема, адреса реєстрації чи фактичного проживання боржника відноситься до певного виконавчого округу приватного нотаріуса, то останній має обов`язок відкрити виконавче провадження за відсутності інших, передбачених частиною четвертою статті 4, частиною третьою статті 5 Закону №1404, підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Зазначений висновок узгоджується з приписами пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за №1302/29432 (далі - Інструкція), яким визначено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Оскільки на момент пред`явлення відповідачу виконавчого напису нотаріуса були відсутні підстави для його повернення, визначені ч.4 ст.4, ч.3 ст.5 Закону №1404, заява стягувача ТОВ «Фінфорс» від 20.03.2020 рок надійшла до відповідача 26.03.2020 року (а.с.33), тому цього ж дня приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. в межах своїх повноважень та в порядку, визначеному Законом №1404 та Інструкцією, правомірно прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження №61655124. В зв`язку з вищевикладеним є неприйнятними доводи апелянта про протиправність відкриття відповідачем виконавчого провадження за відсутності належних доказів проживання позивача у м. Києві. Дійсно, пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Проте, зазначена норма стосується випадків, коли виконавчий документ пред`являється не за місцем проживання боржника, визначеним у виконавчому документі, а за адресою іншої адміністративно-територіальних одиниці, віднесеної до підвідомчості інших державних чи приватних виконавців тощо. Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону №1404 (…) для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Зазначене також передбачено пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції, яким визначено, що приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою. Отже, дії по визначенню даних боржника, його майна, місця роботи тощо, приватний виконавець здійснює вже в межах примусового виконання після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Суд зазначає, що в силу вимог пункту 5 частини першої статті 39 Закону 1404-VIII виконавче провадження лише підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Однак, в межах цієї справи виконавчий напис нотаріуса позивачем не оскаржується. Суд не приймає посилання позивача в підтвердження своїх доводів на правову позицію Верховного Суду з аналогічного спору, викладену у постанові від 25.06.2019 року у справі №826/7969/16, оскільки в зазначеній справі обставини не є аналогічними з обставинами цієї справи. Так, в справі №826/7969/16 було визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження №50607910 від 25.03.2016 з тих підстав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження - виконавчий напис, був виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про повернення лізингоодержувачем - ОСОБА_3 , зареєстрованим за певною адресою у місті Києві автомобілю. Тобто, у виконавчому документі не зазначено жодного посилання на місце проживання/перебування та знаходження майна боржника за певною адресою у смт. Літин Вінницької області. Між тим, в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, поданої до відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції у Вінницькій області, зазначено про місцезнаходження транспортного засобу у смт. Літин Вінніцької області. Отже, в даному випадку, без надання стягувачем належних доказів знаходження автомобілю у смт. Літин, за наявності визначення у виконавчому документі місця проживання боржника у м. Києві, у відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції у Вінницькій області були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Між тим, за обставинами цієї справи у виконавчому документі - виконавчому напису приватного нотаріуса від 13.03.2020 року, зазначено місце проживання боржника ОСОБА_4 - м. Київ, що є підставою для відкриття відповідачем виконавчого провадження за заявою ТОВ «Фінфорс». Однак, як вже зазначав вище суд, виконавчий напис нотаріуса від 13.03.2020 року на час прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2020 року був чинним, у визначеному законодавством порядку, недійсним не визнавався, позивачем не оскаржувався, тому у приватного виконавця були відсутні підстави ставити під сумнів зазначений виконавчий документ. Враховуючи наведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. В зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог та в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача. Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі №200/3793/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі №200/3793/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 02 червня 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України, пункту 3 розділу 6 «Прикінцеві положення» КАС України. Повне судове рішення складено 02 червня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Г.М. Міронова Л.В. Ястребова