Постанова Полтавський апеляційний суд № 948/50/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 948/50/20 Номер провадження 33/814/429/20Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В. Категорія ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Маліченко В. В., з участю: секретаря судового засідання Гнітько А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Бульбах Н.М., прокурора Наконечного П. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками ч.1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Крута Балка, Новосанжарського району Полтавської області, працюючого директором Комбінату комунального підприємства, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувався за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Машівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 27 квітня 2020 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 -6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн . Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП України, щодо несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КпАП України у зв`язку із закінченням передбачених ст.38 КУпАП України строків накладення адміністративного стягнення.. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік та 2018 рік без поважних на те причин, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172- 6 КУпАП України. Відзначено, що датою вчинення правопорушення є гранична дата подання щорічної декларації за 2017 рік 31.03.2018 р. та за 2018 рік 31.03.2019 р., а тому строк притягнення до відповідальності за несвоєчасне подання декларації за 2018 рік не минув. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції гр. ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та винести нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. З рішенням районного суду не погоджується, так як останнє винесене з допущенням істотних порушень процесуального та матеріального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначив, що висновки суду є необґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 17206 КУпАП, відсутній, а сама подія адміністративного правопорушення як в 2018 році так і в 2019 році не мала місця. Вказує на те, що в період з жовтня 2017 року і до січня 2020 року про необхідність щорічного декларування ним доходів саме в період до 01 квітня він не знав, оскільки не був попереджений про необхідність як самого декларування так і про його термін. Звертає увагу суду і на те, що умислу щодо неподання чи несвоєчасне подання декларації та корупційного інтересу у нього не було. Заслухавши сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому, статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) визначено поняття правопорушення, пов`язаного із корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Зазначена ст. 1 Закону передбачає, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 Закону, суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, депутати місцевих рад. Таким чином ОСОБА_1 будучи депутатом Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, відповідно до підпункту «б» пункту «1» частини «1» статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування. При цьому, згідно з вимогами ч. 1 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітняподавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , подав декларації за 2017 та 2018 рік несвоєчасно без поважних на це причин, а саме 04.05.2018 року о 18 годині 55 год та 18.04.2019 року о 09 год. 23 хв, чим допустив порушення вимог фінансового контролю та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалами справи доказами, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 15 та №16 від 11.01.2020 року (а.с. 1- 4 та а. с. 37-40); послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» які вчинив ОСОБА_1 (а.с. -7-8); поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення (а .с. - 9) та поясненнями в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції, відповідно останній пояснив, що дійсно подав декларацію, з порушеннями строків, оскільки йому не було відомо, що її необхідно подавати до 01 квітня кожного року. Відзначив, що на роботі його про це не попереджали; витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічні декларації ОСОБА_1 подані 31 березня 2017 року ( подана в строк), 04 травня 2018 року, та 18 квітня 2019 року (а. с. -15); повідомленням Машівської ЦРЛ № 1783 від 24 грудня 2019 ОСОБА_1 , за період з 01.01.2018 по 01.04.2018 та в період з 01.01.2019 по 01.04.2019 на лікуванні не перебував (а. с. 23). Давши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого, вмотивованого, правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про наявність поважної причини несвоєчасного подання ним декларації, з тих підстав, що в період з 12 березня 2018 року по 03 травня 2018 року, а також в період з 11 березня 2019 року по 17 квітня 2019 року він був безпосередньо задіяний на весняно -польових роботах, що підтвердив довідкою № 34 виданою 18 лютого 2020 року директором по виробництву ТОВ «Востокстройгаз» апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки щорічна декларація суб`єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, тобто законодавцем надано достатньо часу для подання ОСОБА_2 -декларації. Крім того апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони, оскільки він не мав умислу на вчинення зазначеного корупційного адміністративного правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а склад даного правопорушення є формальним, тобто для настання відповідальності за його вчинення необхідною умовою є лише здійснення дій (бездіяльності), описаних в диспозиції статті, настання наслідків для притягнення до відповідальності не є обов`язковим. Також суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_3 , що йому не було відомо про строки подачі щорічної декларації. Щорічну декларацію ним було подано за 2016 рік в строки, а саме 31 березня 2017 року о 17 год 33 хв., тобто в останній день, без порушення норм чинного законодавства, що може свідчити про його обізнаність в 2017 році про строки подання декларації. Навіть якщо, врахувати той факт, що ОСОБА_1 як депутата Михайлівської сільської ради не було попереджено про необхідність подання декларацій, не звільняє останнього від відповідальності. Відповідно до ст. 68 Конституції України незнання Законів не звільняє від юридичної відповідальності. Інші доводи ОСОБА_1 наведені в апеляційній скарзі не ставлять під сумнів висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Порушень застосування норм матеріального або процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено. Отже, враховуючи все вищевикладене в своїй сукупності, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а також неспроможність доводів сторони захисту щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 -6 КУпАП . У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП суддя,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Машівського районного суду від 27 квітня 2020 року щодо нього - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Маліченко