Постанова Полтавський апеляційний суд № 948/500/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 948/500/20 Номер провадження 33/814/549/20Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Журою Н.Л. , з участю: захисника особи , яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Бурбак О.В. , потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої - адвоката Ярошенко С.М. , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 25 червня року щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП,- в с т а н о в и в: Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини Постановою судді Машівського районного суду Полтавської області від 25 червня року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімуми доходів громадян , що становить 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. 29.05.2020 о 18 год. 50 хв. ОСОБА_2 , по АДРЕСА_2 , на території домогосподарства ОСОБА_1 , вчинив насильство в сім`ї, а саме сварку, в ході якої ображав дружину - ОСОБА_1 , нецензурною лайкою та розбив два віконних скла, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному чи психічному здоров`ю.. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи , яка її подала Не погодившись з даним рішенням судді ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати , а провадження у справі закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те , що суддя неправильно встановив фактично обставини по справі , він розбив вікно не умисно. Посилається також на те , що протокол є недопустимим доказом оскільки не відповідає вимогам законодавства. Суддею не враховані дані про його особу. Вважає , що в його діях має місце склад правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП і аж ніяк не 173-2 . Позиції учасників судового провадження в апеляційному суді Особа , яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явилась , хоча був належним чином повідомленим про день та час слухання справи. В судовому засіданні представник особи , яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Бурбак О.В. апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з наведених в ній підстав. Не заперечувала щодо розгляду апеляції без участі ОСОБА_2 . Потерпіла та представник потерпілої адвокат Ярошенко С.М. заперечували з приводу задоволення апеляційної скарги. Мотиви суду Заслухавши пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення , перевіривши доводи апеляційної скарги , приходжу до таких висновків. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказаних приписів суддя місцевого суду дотримався та постановив законне та обґрунтоване рішення. Так, визнаючи ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення , суддя послався на протокол про адміністративне правопорушення , яким встановлено фактичні обставини вчинення насильства у сім`ї ; письмові пояснення порушника; протокол прийняття заяви та письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_2 в судовому засіданні. Перевіривши зазначені докази суддя прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується і апеляційний суд. Натомість доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вважаю непереконливими. Правовими приписами ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення Відповідно до п.14 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Попри невизнання вини ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.173-2 КУпАП є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини справи, є голослівними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи. Як правильно встановив суддя із письмових пояснень ОСОБА_1 від 29.05.2020 року , за місцем її проживання її чоловік пошкодив два пластикових вікна та погрожував фізичною розправою, зауважила, що погрози від ОСОБА_2 звучать постійно саме через сімейні відносини. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 , викладеними на окремому аркуші, підтвердив факт вчинення сварки зі своєю дружиною ОСОБА_1 у вказаних у протоколі час та місці, в ході якої він вибив два вікна в будинку. Факт сварки підтверджується також поясненнями ОСОБА_3 , яка була свідком того, як ОСОБА_2 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_1 , при цьому вибивав вікна. Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляції , що відсутність зазначення в протоколі свідків події має істотне юридичне значення. У цьому контексті апеляційний суд звертає увагу , що вказані пояснення свідків містяться на окремому аркуші , в достатній мірі інформативні і той факт , що про них відсутнє згадування в протоколі , не перетворює цей доказ на недопустимий. Не є обґрунтованими також доводи апеляції , що в матеріалах справи відсутні докази його вини. Як вбачається із матеріалів провадження , в ньому наявні докази , якими особа , яка складала протокол , обґрунтовувала винуватість ОСОБА_2 , суддя крім того в судовому засіданні перевірив вказані докази , допитав потерпілу , самого правопорушника , надав оцінку вказаним доказам у сукупності і прийшов до переконання про доведеність вини. Перевіренні зазначені докази і апеляційним судом , про що згадується у постанові. Доводи апеляції ОСОБА_2 про те , що його дії вказують на наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство) , спростовуються вищенаведеними доказами у справі і є непереконливими. Не є переконливими також і доводи автора апеляції , що суддею не повно враховано дані про його особу. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова районного суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення , а постанову Машівського районного суду Київської Полтавської області від 25 червня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О.Рябішин