Постанова 4814 № 553/2083/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2083/20 Номер провадження 33/814/772/20Головуючий у 1-й інстанції Чистик І. О. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Журою Н.Л., за участі особи , що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника трудового колективу ТОВ «ТОВ «БАС Експрес» Андрієвської О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який згідно протоколу проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності , передбаченої ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- в с т а н о в и в: Зміст оскарженого судового рішення та встановлені суддею суду першої інстанції обставини Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Згідно з постановою суду , 28 вересня 2020 року близько 15 год. 55 хв. у м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 94, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом РУТА А0483, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті № 62 «Вакуленці Центр Половки Автовокзал Вакуленці», перевозив 24 пасажири, при визначеній характеристикою даного транспортного засобу та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 кількістю місць для сидіння 21 разом із місцем водія, чим порушив п.п. 2 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 22.07.2020 та п. 4 Постанови МОЗ Головного державного санітарного лікаря України № 23 від 21.05.2020 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи , яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову щодо нього скасувати , а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 44-3 КУпАП , а в разі можливості звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Апеляційні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує невідповідністю висновків судді , фактичним обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає , що суддею Ленінського районного суду прийнято рішення на підставі Постанови № 461 від 22.07.2020 якої взагалі не існує, а сама постанова № 461 регулює «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». Крім того , він є найманим працівником TOB «ТОВ «БАС Експрес» та не є суб`єктом господарювання, в розумінні положень ГК України, а тому в даному випадку не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП. Керівництвом ТОВ «ТОВ «БАС Експрес» видано НАКАЗ від 22.07.2020 роком , яким зобов`язано перевезення медичних працівників на всіх без виключення транспортних засобах ТОВ «Бас Експрес» медичних працівників за наявності відповідних посвідчень, незалежно від кількості сидячих місць в транспортних засобах». З відео наданого в судове засідання чітко не зрозуміла кількість осіб, що перебувала в транспортному засобі, а в протоколі не розкрито об`єктивну сторону самого адміністративного правопорушення обумовленого вимогам ст. 256 КУпАП. Окремо хочеться зауважити, що будь-яким рішенням Полтавської міської ради як органом місцевої влади на місцях обмеження станом на 04.11.2020 - запроваджені та доведені до населення не були. Крім того, судом першої інстанції, не враховано, що він вперше притягається до адміністративної відповідальності, має виключно позитивну характеристику, об`єктивно не мав змоги вплинути на людей, які тоді заходили до салону автомобіля, в той час коли держава не надала можливості захисту від вказаних обставин, не встановивши відповідальності саме для пасажирів, що перебувають у салоні , накладене на ОСОБА_1 стягнення є не співрозмірним з подією та наслідками, від яких жодна матеріальна шкода нікому не завдана, більше того, таке стягнення становить надмірний тягар для його сім`ї, виходячи із розміру заробітку водія ТОВ «БАС - Експрес». При цьому зазначає , що має на утриманні літніх батьків та є єдиним годувальником в сім`ї. 04 грудня від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення його від адміністративної відповідальності та передачу матеріалів трудовому колективу ТОВ «БАС Експрес» для застосування заходів громадського впливу на підставі ст. 21 КУпАП. Позиція апелянта в судовому засіданні апеляційного суду В судовому засіданні ОСОБА_1 просив передати матеріал щодо нього на розгляд трудового колективу. Представник трудового колективу ТОВ «ТОВ «БАС Експрес» ОСОБА_2 підтримала клопотання. Мотиви суду Вивчивши матеріали провадження , перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд доходить до таких висновків. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі. Диспозиція ст. 44-3 КУпАПпередбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, норма ст. 44-3 КУпАПносить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону та інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що регулюють та встановлюють певні санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, законодавчого акту, який регламентує діяльність у вказаній сфері. Зі змісту постанови вбачається, що висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП ґрунтуються на сукупності досліджених суддею доказів. Зокрема, такі висновки ґрунтуються на даних які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення від 28.09.2020 року (а.с.1); додатках до протоколу (а.с.2-8); постанові про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.121-2 КУпАП (а.с.4), відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Не заслуговують на увагу заперечення апелянта про те, що він не є суб`єктом господарювання, оскільки ані ст. 44-3 КУпАП, ані п.п. 2 п. 11 Постанови не містять вказівку про те, що суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення та закріплені на законодавчому рівні обмеження та заборони стосуються виключно суб`єкта господарювання. Той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та особисто здійснював перевезення пасажирів у кількості, яка перевищує установлену межу, хоча він міг і повинен був контролювати кількість пасажирів, свідчить про порушення ним встановлених правил щодо карантину людей та запроваджених посилених протиепідемічних заходів. Не відповідають дійсності доводи апеляції про відсутність постанови за № 461 , оскільки в матеріалах справи міститься текст копії цієї постанови. Посилання апелянта на те , що рішенням Полтавської міської ради як органом місцевого самоврядування на місцях обмеження доведенні не були , а згідно з наказом його керівника він зобов`язаний перевозити медичних працівників , не спростовують висновків суду першої інстанції , оскільки Постанова №641 Кабінету міністрів України діє на території всієї України , була офіційно опублікована на усіх офіційних сайтах та її незнання не звільняє від відповідальності. Крім того , Постанова Кабінету міністрів України є вищим юридичним актом ніж наказ керівника підприємства , а тому його зміст не повинен суперечити змісту цієї постанови. Заперечення ОСОБА_1 щодо кількості пасажирів є також не обґрунтованими , оскільки з відеозапису видно , попри те , що в автобусі зайняті всі сидячі пасажирські місця , транспортний засіб мав пасажирів , які перевозилися стоячи. Вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передачу його матеріалів на розгляд трудового колективу , апеляційний суд виходить з такого. Статтею 3 Конституції Українивстановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Диспозиція ст. 44-3 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами Підпунктом 7 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»зазначено, що перевезення пасажирів дозволено в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах. Відповідно до вимог ст. 21 КУпАПособа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАПє правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу. Враховуючи те, що об`єктом вказаного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення, а об`єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян. Таким чином, враховуючи всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги суспільну небезпеку вказаних дій у період карантину в країні, вид та розмір стягнення, яке законодавцем передбачено за вказані дії, апеляційний суд вважає , що у даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП. Також апеляційний суд враховує, що невиконання останнім вимог закону, ставило під загрозу життя та здоров`я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у салоні автобусу. Апеляційний суд наголошує, що не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо поставив під загрозу життя та здоров`я інших людей, а контролювати кількість пасажирів, які знадяться в салоні автобусу (маршрутного таксі), забезпечення безпеки їх життю та здоров`ю є безпосереднім обов`язком водія транспортного засобу, який здійснює пасажирське перевезення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що суддею суду першої інстанції повно з`ясовані визначені ст.280 КУпАП обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення. До того ж під час апеляційного перегляду, було досліджено всі обставини, які на думку апелянта, могли вплинути на законність судового рішення. Таким чином, вважаю, що суддя правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином обґрунтувавши своє рішення правильно кваліфікував дії правопорушника за ст. 44-3 КУпАП й наклав на нього визначене цим Кодексом адміністративне стягнення. Підстав для зменшення стягнення немає , оскільки воно призначено в мінімальному розмірі , передбаченому санкцією статті. Практика апеляційних суддів , на яку посилається апелянт , жодного преюдиційного значення для суду тієї ж інстанції не мають , а тому на висновки суду першої інстанції не впливають. З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови судді. Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2020 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О.Рябішин