Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/4895/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4895/20 Номер провадження 33/814/678/20Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В. Категорія ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Маліченко В. В., з участю: секретаря судового засідання - Пархоменко Ю. І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її представника адвоката Чупілко М.В., потерпілого ОСОБА_2 , його представника адвоката Сімоняна Е.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, паспорт - НОМЕР_1 виданий 09 липня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 . за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 вересня 2020 року,- В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. у дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Судове рішення мотивовано тим, що з урахуванням обставин справи, особи ОСОБА_1 вина останньої у скоєному адміністративному правопорушенні достатнім чином доведена. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 вересня 2020 року скасувати та постановити нову, якою закрити провадження. З рішенням районного суду не погоджується, так як вважає, що останнє винесене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України, та без врахування фактичних обставин. В обґрунтування наведеного, апелянт посилається на те, що виносячи постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності суд як доказ прийняв до уваги результат медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак, згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наявність стану алкогольного сп`яніння не є ознакою, передбаченого цією статтею, адміністративного правопорушення. Покази інспектора поліції, який безпосередньо складав документи про адміністративне правопорушення і на дії якого було подано скаргу не є об`єктивними, а тому не можуть бути взагалі доказами по справі. Відзначила, що з переглянутих в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що саме відносно неї вчиняються неправомірні дії як ОСОБА_2 так і працівниками поліції. Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. З матеріалів провадження вбачається, що суд при розгляді провадженні вказаних вимог закону дотримався. Диспозиція ч. 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тощо. Згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ зі змінами та доповненнями сім`я - це особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. В контексті цієї норми Закону членами сім`ї є особи, які проживають разом і (або) об`єднані законними правами чи обов`язками щодо утримання. Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім`ї" насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Подія адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП та вина особи яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується дослідженими місцевим судом та наведеними у постанові суду доказами, які були перевірені судом апеляційної інстанції, а саме: Протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП 676608 від 04 серпня 2020 (а.с.1). Відповідно до останнього ОСОБА_1 в період часу з 20 год 56 хв по 21 год 49 хв за адресою АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно цивільного чоловіка ОСОБА_2 , яке виражалося в словесних образах, висловлені в його сторону нецензурною лайкою. Пояснення ОСОБА_2 від 04 серпня 2020 року, відповідно до яких вказав що 04 серпня 2020 року близько 18 год. 30 хв. приїхавши до квартири, яку він винаймав на підставі договору оренди. В зазначеній квартирі перебувала його співмешканка ОСОБА_1 та не відчиняла ОСОБА_2 двері, та висловлювалася в його сторону нецензурною лексикою. Після того як ОСОБА_1 заснула, ОСОБА_2 викликав майстра, який відчинив двері квартири. Потрапивши до квартири побачив свою співмешканку, яка спала на підлозі з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Після чого було прийнято рішення, що з останньою жити не буде та вивів її з квартири на вулицю. Відеозаписами долученими до матеріалів справи, з яких чітко вбачається, що . ОСОБА_1 неодноразово використовувала нецензурну лексику щодо ОСОБА_2 . На зауваження та прохання працівників поліції не вживати ненормативну лексику ОСОБА_1 не реагувала, та продовжувала вчиняти вказані неправомірні дії. Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Давши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2. КУпАП. Доводи апелянта, щодо скасування постанови є неспроможними, щоб скасувати фактично вірне рішення суду першої інстанції. При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, та всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Маліченко