Постанова 4807 № 331/3702/19
від 26.05.2020 ·Дата документу 26.05.2020 Справа № 331/3702/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/3702/19 Провадження №22-ц/807/1887/20 Головуючий в 1-й інстанції Гнатик Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2020 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» про надання згоди на прийняття, передачу та прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя об`єктів житлового фонду,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, третьої особи ТОВ «Константа» про надання згоди на прийняття, передачу та прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя об`єктів житлового фонду. 16.12.2019 року, через канцелярію суду, представник відповідача ОСОБА_2 подав клопотання про закриття провадження по справі з підстав визначених в п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2020 року, закрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» про надання згоди на прийняття, передачу та прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя об`єктів житлового фонду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що застосування до спірних відносин норм Кодексу з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.10.2019 року, з урахуванням заявленого до суду 20.08.2019 року позову є неправомірним. Вимоги позову мають зобов`язальний характер та звернені до Запорізької міської ради, а не ТОВ «Константа», тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізька міська рада, зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано закрито провадження у справі і підстави для скасування вказаної ухвали відсутні. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 року було порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» (справа № 908/6167/15). Постановою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року у справі про банкрутство № 908/6167/15 ТОВ «Константа» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Комарову А.В. Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» (код 13622097) до теперішнього часу перебуває в стані припинення на підставі судового рішення господарського суду Запорізької області про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури № 908/6167/15 від 02.05.2018 р. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що, порушена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки справи у спорах за участю боржників, стосовно яких порушені провадження у справах про банкрутство, розглядаються господарськими судами, у провадженні яких перебувають справи про банкрутство, тому спір, який виник між сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Такий висновок не може бути визнаний законним і обґрунтованим, колегія суддів з ним не погоджується, враховуючи наступне. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 19 ЦПК України, передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв на момент порушення справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що позов пред`явлено до Запорізької міської ради, вимоги позову мають зобов`язальний (немайновий) характер, щодо надання згоди на прийняття, передачу та прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя об`єктів житлового фонду. І не дивлячись на те, що третьою особою у справі виступає ТОВ «Константа», яке визнано банкрутом і відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, позивачем у справі жодних вимог до товариства не пред`явлено, а тому відсутні підстави вважати, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, перешкоджає подальшому провадженню у справі, з огляду на положення пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повна постанова складена 27 травня 2020 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков